До ть, будь-ласка, потрібно знайти прийменники. Навесні на ньому довго не розпускаються бруньки, в той час як весь ліс навколо вже одягся у весняне святкове вбрання. Повільно росте листя дуба, але зате воно не боїться ні бур, ні приморозків. Дубове листя передчасно не пожовкне, не опаде. Якщо вітер дуже тривалий, зашумить дуб і шумить довго завзято.

1)Петро(іменник,___) нездужаючи(дієприслівник,_._._) вже(прислівник, _._._) кілька(прислівник, _._._) днів(іменник, _._._) виглядав(дієслово,===) блідим(прикметник,===) і(сполучник) знесиленим(прикметник, хвилястою).

Просте, розповідне, неокличне, неускладнене, повне, двоскладне, поширене.

Він(займенник,___), нездужавши(дієприслівник,_._._) підняти(дієслово, _._._) уламок(іменник,_._._) скали(іменник, _._._) ,приніс(дієслово,===) великий(прикметник, хвилястою ) гострий(прикметник, хвилястою ) камінь(іменник,_ _ _).

Просте, двоскладне, розповідне, неокличне, ускладнене дієприслівниковим зворотом, повне, поширене.

2)Непокоячись(дієприслівник,_._._) нам(займенник, _ _ _) яких(займенник, хвилястою) меблях(іменник,_ _ _) змалку(прислівник, _._._) він(займенник, ___) звик(дієслово,===) до(прийменник) дерев’яних(числівник,_ _ _) нар.

Просте, розповідне, неокличне, неускладнене, повне, двоскладне, поширене.

Непокоячись(дієприслівник,_._._) про(частка) довкілля(іменник,_ _ _) старшокласники(іменник,___) вирішили(дієслово,===) патрулювати(дієслово,===) парк(іменник,_ _ _).

Просте, розповідне, неокличне, неускладнене, повне, двоскладне, поширене.

3)Баба(іменник,___) побігла(дієслово,===) селом(іменник,_._._) не(заперечна частка) славлячи(дієприслівник,_._._) своїх(займенник, хвилястою) дітей(іменник,_ _ _).

Просте, розповідне, неокличне, неускладнене, повне, двоскладне, поширене.

Вони(займенник, ___) чесно(прислівник, _._._) виконували(дієслово,===) свою(займенник, хвилястою) роботу(іменник,_ _ _) не(заперечна частка) ставлячи(дієприслівник,_._._) героїв(іменник,_ _ _).

Просте, розповідне, неокличне, неускладнене, повне, двоскладне, поширене.

Займе́нник — це самостійна частина мови, що вказує на особу, предмет, ознаку, кількість, але не називає їх. Наприклад: він, ми, щось (вказують на особу, предмет); той, мій, всякий (вказують на ознаку); скільки, стільки (вказують на кількість). Займенники відповідають на питання хто? що? який? чий? скільки? Усі займенники змінюються за відмінками, а деякі, як і прикметники, — ще й за родами та числами. У реченні займенник найчастіше виступає підметом, додатком або означенням, рідше — частиною присудка. Наприклад: Я принесу тобі свою надію (Я — підмет, тобі — додаток, свою — означення).

Объяснение: