Чи потрібно читати книги?
Сьогодні, у роки бурхливого інформаційного буму, гостро постає питання: чи потрібно читати книги?
Багато людей, особливо молодих, схиляються до думки, що для розвитку особистості достатньо передивитись цікаві телепередачі, перечитати популярні газети й журнали, посидіти біля комп’ютера.
Інші, скільки живуть, стільки й черпають мудрість з творів класичної літератури. І для них проблеми, порушені в творах, актуальні й зараз.
Я вважаю, що значення книги в житті людини неоціненне. Якщо не читати, ніколи не дізнаєшся ні про Гомера, ні про Данте, ні про Вольтера. А якщо людина не знає про геніїв, то навряд чи можна її охарактеризувати як людину розвинену.
Щоб точно передавати свої думки, необхідно досконало володіти мовою. У цьому, я впевнений, до читання книг, в яких зібрано незліченні багатства людського досвіду. Отже, частіше заглядайте до скарбниці духовності – книг, з яких б’є невичерпне джерело мудрості.
Поделитесь своими знаниями, ответьте на вопрос:
Запишить опис квитив М.мудрою. Чому художниця назвала картину нижнисть? ( укр.м.5 клас )
ответ:Картина В. Климка «Туман на Поліссі» розкриває перед нами небачену до цього красу Поліського краю, налаштовує на ліричний лад, дарує можливість отримувати насолоду від життя кожної миті, відшукуючи щоденно диво серед звичайних, буденних днів.
Дивлячись на цей витвір мистецтва, одразу відчуваєш прохолоду літнього ранку, яка незважаючи на густющий туман, буває такою бажаною цією гарячою порою року. Контрастно, поряд з сивим туманом, що охопив змальовану галявину, виглядає блакитно-чисте, в деяких місцях ледве рожеве небо. На ньому ні хмаринки, здається ось-ось визирне ранкове, привітне сонечко і засяє своїми барвами.
Та поки що, розглядаючи картину, ми бачимо «закутану» у туман картину природи, яка манить своєю чистотою та недоторканістю. Зелена ковдра з густої трави, справляє враження, що тут ще не було людей і глядач, перший, кому відкрилася ця земна краса. Каміння, зображене на картині, доповнює це враження, схиляючи до думки, що таким воно було на протязі декількох століть і ніякі природні катаклізми не торкнулися цієї місцевості.
З обох боків картини височіють старі, кремезні дерева. Видно, що вони були свідками історії та знають багато таємниць цієї місцевості. Немов руки, тягнуться до землі їхні гілки, а крони – до сонця, адже життя прекрасне і воно продовжується.
Соковитою зеленню майорять кущі, які художник намалював між деревами. Вони стоять пересторогою на шляху до озера, зображеного на задньому плані картини. Озеро заросло травою і його води здаються похмурими та безрадісними.
Сама природа виступає живою істотою в цьому пейзажі. Дивишся, і здається, що зараз все прокинеться, оживе. На зміну Поліському затуманеному літньому ранку прийде новий, яскравий день.
Объяснение: