№340 Роль природам в житти людини 5-6 предложений ( все написано в упражнении

Як змінити наш світ на краще, наш єдиний, неосяжний і безмежний світ?. Про це замислювалося багато з нас, пре це кожен день міркують вчені, митці та люди інших, самих різноманітних професій. Щодня ми дізнаємося багато нового та цікавого про нашу планету, про оточуючий нас світ. Сьогодні ми добре знаємо, чому на зміну зимовим холодам приходить весняне тепло, знаємо, скільки на світі країн та які в тих країнах живуть люди. Ми навчилися розумітися з природою та використовувати її багатства на свою користь. Але ми й досі не навчилися бережно відноситися до цих багатств та відновлювати те, що ми використовуємо для своїх потреб.

Сьогодні людство розуміє та може пояснити більшість природних явищ, але керувати ними ми ще не вміємо. Ми не можемо захистити себе від землетрусів, повеней, вивержень вулканів та інших стихійних лих. Природа цим користується і час від часу наказує нас за погане та бездумне до неї ставлення. Тому, перш за все, щоб змінити наш світ на краще, треба змінити своє ставлення до оточуючої нас природи.

Крім того, щоб змінити оточуючий нас світ, треба робити усе для того, щоб наша наука розвивалася якнайскоріше. Розвиток науки буде сприяти вирішенню питань, які так гостро сьогодні стоять перед людством. Але з вирішенням виключно екологічних проблем на краще наше життя не зміниться, бо доки існують на землі війни, жебрацтво, сирітство, доти й буде наш світ негармонійним. Зрозуміло, що для цього потрібен певний час, але прискорити цей процес зможуть нові відкриття науковців і нове ставлення людей до оточуючого світу, один до одного.

Не менш гострою проблемою в наш час є проблема втрати нашими сучасниками духовності, відокремлення від здобуття наших предків та вікових традицій нашого народу. Тому лише тоді, коли наукові відкриття та прагнення до кращого життя будуть поєднані з підвищенням впливу на людей загальнолюдських цінностей, гуманізму, відданості Батьківщині і людським ідеалам, у нас з’явиться можливість оновити світ.

Та це глобальні питання, а ось що залежить особисто від нас? На мою думку, світ може стати кращим , коли кожен з нас особисто стане добрішим, коли люди знайдуть спільну мову, будуть прагнути до єдиної мети і сумісними зусиллями досягнуть цієї мети. Світ не можна, а треба починати покращувати з самого себе. Достатньо стати привітнішим, прагнути допомагати іншим, і світ стане кращим хоча б для тих, кому ми допомагаємо. Адже з цього все повинно і починатися, бо одна посмішка, один добрий погляд – і людина поряд з вами буде зовсім іншою думки про оточуючий світ.

Хто, як не ми, зробимо світ кращим? Світ зміниться, якщо на перший погляд речі, наприклад, не засмічувати вулиці, не порушувати правила поведінки чи дорожнього руху, щиро та з добротою відноситись до інших, не увійдуть до наших звичок назавжди. І не треба боятися починати з самого себе, бо бути в кращих починаннях прикладом – це гідно і почесно для кожної людини. І як би там не було, треба пам’ятати, що змінити світ на краще зможемо лише ми з вами – гідні члени сучасного суспільства, гідні сини нашого світу.

Объяснение:

Українська душа... Якась особлива вона? Думаю, так. Є в ній щось таке, чого нема в інших.

Така вона яскрава, насичена кольорами. У ній - миролюбність і

сміливість, волелюбність і духовність, образність сприйняття і

сентиментальність, сердечність і

життєрадісність.

Найперше, миролюбність. Українці ніколи ні на кого не нападали. Козаки,

наприклад, були

вправними воїнами, аде вони лише

захищали свої землі, визволяли бранців. Ніколи українець «неситим щасливими ми можемо бути лише на

оком» не позирав на сусідські землі. І

рідній землі. Там, де батьківська хата, де тополя край села, де рідні вулиці й проспекти. Дворик, у

якому ти виріс, у якому найціннішою була хлопчача дружба...

Але нашого цвіту, як кажуть, по всьому світу. І там ми приклад миролюбної, вільнолюбивої,

талановитої людини. Канадці, наприклад, говорять про те, що вони вдячні саме українцям за відродження

аграрно-промислового комплексу. Так, українці-емігранти, от вiльнолюбиві люди, шукачі щастя-долі, талановиті, працелюбні, щирі, зробили багато для розвитку економіки тих країн, до яких виїхали

в різні часи. Але при цьому зберегли

свою культуру, звичаї, традиції. Багато хто з них уже й мови рідноï не знає, але залишається в душі украïнцем!

Шкода, дуже шкода, що ці роботящі руки не потрібні були вдома, на рідній землі! А що зараз

ігаємо? Більше мільйона

українців-заробітчан! Відірвані від родин, від України! Та вірю, свято вірю, що все місить змінитись на краще! Тут не можна бути просто ігачем! Не будьмо

байдужими до долі Батьківщини! Не словами, а ділами доводьмо свою любов неньці Україні!

По-друге, справжні українці сміливі, навіть відчайдушні. Це в нас вже на генному рівні. Ми не

боїмось дивитись ворогові в очі!

Висловлюємо свою волю й думку! І як би в житті не було скрутно,

український народ ніколи не схилить голови і не стане на коліна перед ворогом! І внутрішнім, і

зовнішнім! Але чому, чому ж такий важкий, тернистий шлях нашого народу до щастя? Багато хто з великих українців задавався цим питанням. Серед них І.Я.Франко, поет, мислитель, патріот, він з

болем писав: «Задарма край твій весь политий кров'ю твоїх борців? Йому вже не пишаться у красоті, свободі і здоров'ю?» I стверджував: «Вірю в силу духа і в день воскресний ТВОЙОГО Повстання...»

По-третє, можливо, ми занадто сентиментальні? Хоча не вважаю цю рису негативною. Але все

ж треба бути більш рішучими! А ми звикли все пробачати, вірити, що розум, світло переможе. А треба діяти! В українській мові є слово «ворiженьки»! У якій ще мові є пестливе слово, що називає ворога? Здається, факт існування такого слова

нас добре характеризує! Що для українця є найціннішим? Воля, Україна, родина! Наші люди життєрадісні, мають

іскрометне почуття гумору. Хто ще може так глузувати зі своїх недоліків?! Може, ми ідеальні? Ні, нам є над чим працювати! Наприклад,

підвищувати власну самооцінку, боротися з безпечністю, наївністю. А які українці талановиті! І художники, і співаки, і музиканти! Ось хоч би «Очи черные»

відомий романс. Дехто вважає його народним, але ні! Є автор - Євген Гребінка, украïнець! А «Колядка Дзвонів»! Уже давно стала невід'ємною частиною різдвяної культури американців! А це ж знаменитий «Щедрик» М.Леонтовича!

останнє: кого я вважаю українцем? Того, хто мислить по-українськи, думає, співпереживає по українськи! Хто любить Україну,

вважає її рідною землею! Хто відстоює

її незалежність, мову, територію! Для кого Україна понад yce!