У котрому з рядків усі прислівники написано правильно? ні защо; ніде; ніколи; ніяк, нікуди. нещодавно; неухильно; ненароком; незабаром; невесело, а сумно; нешвидко, а повільно; у горі; праворуч; недобре; нерідко;

есе

Объяснение:

Скільки існував наш народ, стільки вкладав він свою мудрість у прислів'я та приказки. У них вся сила народного розуму, у них і заповіт нащадкам про те, як поводитись за життям і людьми, і розмірковування над важливими вічними питаннями.

Знайомлячись із народними прислів'ями та приказками, я відзначив для себе, що вони зачіпають усі теми, які тільки можуть бути цікавими людині: є приказки про Батьківщину, про природу, про працю, про гроші, про здоров'я та хворобу, про добро і зло, життя та смерть, про родину. Не знайдеш і слів, щоб висловити всю глибину простої людської мудрості, яка прихована у таких коротких висловах!

Мені сподобалися приказки та прислів'я, присвячені темі кохання. У них наших предків щодо цього вічного почуття, і норми народної моралі.

Сила почуття і вічність справжнього кохання передано у таких прислів'ях: "Любов — не пожежа, займеться — не загасиш", або: "На любов і смак — товариш не всяк", "Не до чари, як хто кому не до пари".

Висловлено у народній творчості і безкорисливість, щирість у почуттях: "Нехай борщ без сала, аби душа пристала", "Хоч у курені, аби до серця мені", "З перцем чи не з перцем, аби з добрим серцем".

Читаючи художні твори, я часто дивувався з того, як вміло описує письменник красу дівчини, які епітети добирає, як влучно та поетично порівнює дівочу вроду з явищами природи. Тільки знайомлячись із народною творчістю, я зрозумів, що майже всі порівняння взяті саме з фольклору, а вже потім вони пішли мандрувати сторінками художніх творів. "Дівчина, як калина, як ясна зоря", "Красива, хоч з лиця воду пий", — все це взято з безмежної поетичної народної творчості.

Багато створено прислів'їв та приказок і про працю, навчання: "На дерево дивись, як родить, а на чоловіка — як робить", або ще; "Перемагай труднощі розумом, а небезпеку — досвідом". Сказав наш народ і про навчання, про мудрість: "Мудрий не есе каже, що знає, а дурний не все знає, що каже". Мені дуже сподобався цей влучний та іронічний вислів!

Я вважаю, що кожному з нас треба цікавитись народними прислів'ями та приказками, бо вони роблять наше мовлення виразнішим, а самі є справжнього скарбницею мудрості. Запам'ятаймо ж їх на все життя, бо не на користь книжку читать, коли лише вершки хапать!

Объяснение:

Історія-це не тільки наше минуле,це наша найбільша цінність, наша основа.Олександр Довженко колись сказав:"Народ, що не знає своєї історії,є народ сліпців" Адже хто не знає свого минулого, той не вартий майбутнього. Я вважаю, що минуле -це своєрідний досвід, який ми передаємо від батьків,дідів,наставників. Без інформації попередників так ніколи б і не дізналися традиції,звичаїв,культури,форм поведінки.Тому кожен із нас повинен знати історію свого народу,своєї держави. Без минулого не має сучасного,без традицій немаєнового,без колишнього немає теперішнього. Для народу його історія-це не просто минуле,це його душа.Той,хто не знає національної історії, ніколи не зможе зрозуміти свого народу і діяти на його благо.