Пунктуаційну помилку допущено в реченні * 1 Хато моя! Ти випливаєш із тумангої далечі минулих літ... 2 Придивляйся до квітів майстре, щоб світ і себе зрозуміти. 3 Ти, дитино, покликана захищати своїми долоньками крихітну свічечку букви "ї". 4«Здоров був, любий!» – жінка говорила, а в голосі її сльоза бриніла.

ответ:Пунктуаційну помилку допущено в першому реченні!

Що посієш - то і пожнеш. Раніше, коли я чув це прислів"я, думав, що воно тілько про роботу людини. Зробиш що-небудь -і тоді будеш щось мати. Але якщо вдуматись у зміст цих слів, то їх можно перенести і на людські взаємновідношення. Посієшь щось лихе, недобре - так ось таке і збереш. Це будуть гіркі плоди з твєї життєвої ниви. Нерідко можнобачити, що до людини, котра комусь бажає зла, лихословить, обманює, дуже погано відносятся оточующі. И навпаки. Коли
 
в общем сама дальше переводи, мне надоело

 человек искренний, доброжелательная, вежливая - это она со своей нивы пожинает взаимность и почет других. Добро порождает добро, а зло разъединяет людей, разрушает их души. А потому треба всем задуматься, чем же засеять свою ниву, чтобы пожинать добрые плоды. Очень часто каждому из нас приходится слышать от взрослых такие выражения: «Нельзя», «Что люди скажут?», «Не смеши людей». Но нередко мы не задумываемся над их глубинным содержанием. Уважение к общественной мысли - одна из основ народного этикета, который является неписаным сводом норм и правил поведения человека с родными, знакомыми. К сожалению, часто приходится встречаться с дерзким отношением моих ровесников к старше возрастом, пренебрежительностью к младшим. Это результат того, что вдоль возрастов терялись народные традиции, духовные достояния поколений. И сейчас, как некогда, необходимо возродить традиции уважения к старшим, сохранение родственных связей, почета к слову, языку. Прочитал я недавно сказку о сыне, который отца от преждевременной смерти. А случилось это так. Когда-то старых людей, которые уже ничего делать не могли, спускали на лубках у пропасть: чтобы хотя хлеб не ели. А один мужчина очень любил своего отца и, не выполнив жестокого закона, запрятал его в хлеве. Вскоре в тех краях случился недород. Отец и посоветовал сыну пересеять поле. Долго испытывали удивление люди богатому урожаю, а когда узнали, что посоветовал мужчине отец, то перестали стариков вывозить на лубках. Уважали до самой смерти, так как родители мудрые, жизням битые. Эта сказка принудила меня призадуматься над тем, как мы относимся к старшим. Когда-то их почтительно называли на «вы». Но, к сожалению, случаются случаи, когда мальчик или девочка не уступают местом людям преклонного возраста в транспорте, не спешат бабушки поднять трудный чемодан, забывают поздравить родных с праздником. А все из-за того, что кому-то не случилась сказка о признательном сыне, которая учит уважению к старшим.

Ми нерідко чуємо, що має бути "національна свідомість". Але що ж саме мається на увазі? По-перше, йдеться про патріотизм. Національна свідомість не може існувати без нього. Справжній громадянин мусить пишатися своєю Батьківщиною. Але самої гордості мало. Варто вміти боротися за її честь та гідність, бути відповідальним за неї. Ми всі народжуємося людьми, але особистістю і громадянином потрібно себе зробити. Потрібно виховувати себе з самого дитинства, а не очікувати, що все це потім прийде саме. Не можна очікувати, що за нас громадянами будуть хтось інші. Важливим компонентом національної свідомості є небайдужість до того, що відбувається в державі. Справжній патріот повинен мати активну громадянську позицію і не нехтувати своїми громадянськими обов'язками. У скрутні часи пробудження національної свідомості буде найбільш доцільним. Нажаль, не завжди мирне небо над головою, тому за нього доводиться боротися. У малих дітей варто з самого початку плекати любов і повагу до рідної країни. Батьки завжди є прикладом для малечі, тому вони самі мають бути в очах дітлахів справжніми громадянами. Людина, що є національно свідомою не стане смітити на природі, ворувати, нечемно поводитися з іншими людьми. Така людина вже дійсно є розумною достойною та обізнаною. Вона є справжнім взірцем. Варто рівнятися саме на таку людину. Якщо всі люди нашої держави будуть мати національну свідомість - рівень життя буде набагато вищим. Тому що, хоч ми не завжди це визнаємо, дуже багато чого залежить саме від нас.