Запишіть речення за схемою 1. Δ : О, О, О 2. О , О , О - Δ 3. Δ : О, О та О 4. О, і О, і О - Δ

Твір на тему «Малювання»

Коли у мене є вільний час і натхнення, я віддаюся своїй улюбленій справі — малюванню. Малюю я на аматорському рівні, оскільки ніколи не відвідував художню школу. Але це заняття приносить мені велике задоволення і неодмінно піднімає настрій. Тож я хочу поділитися з вами своїми міркуваннями та з цього приводу. Для того щоб намалювати гарну картину, треба мати певні здібності. Звісно, це є необхідністю, якщо мова йде про створення справжнього шедевра. Але художній талант не обов’язково має бути з самого дитинства. Його можна розвинути, якщо цікавитися техніками малювання та намагатися їх освоїти. Таким чином, в цій справі дуже важлива постійна практика. Малювати треба часто й багато.

Перед створенням картини дуже важливо продумати її сюжет. Я зараз розповім про найпримітивнішу техніку малювання, що не передбачає проклеювання і ґрунтування полотна для живопису. Отже, беремо простий олівець і робимо начерк майбутнього шедевра. Далі готуємо необхідні для роботи матеріали. Зазвичай це фарби, а для простих малюнків — олівці або фломастери. Потім наводимо контури та приступаємо до розмальовування картини. При розфарбовуванні діяти треба дуже охайно, щоб не зіпсувати роботу. В цьому до використання пензликів різної товщини. Аби не вийти за встановлені контури, після кожного мазка дамо фарбі добре підсохнути.

Що ж, на цьому все. Наш малюнок готовий!

Слідом за пам'яттю

Парк. Як добре, що він у нас був. І не просто був, а буяв, дихав, заманював! Такий величезний, розкинутий на незліченних гектарах, невимiрний! Кожен iз нас, молодших і старших, приходив до нього трохи не з побожним онімінням і завжди відкривав щось таке, що хоча б на півжиття залишиться спомином. Наш парк перевершував будь-який інший: він був чудесним лісом. Він існував поза часом і в позачасі тривав.

Покинутий десь на галявині псевдокитайський павільйон, застиглий танок гіпсових німф довкола рясно порослого асфоделями пагорба, заґратований і напівзавалений каменями лаз у розбійничу печеру. Я міг би й тягнути далі цей перелік моїх тодішніх дивовиж. І всі вони трапилися протягом одного-єдиного літа! Бо кожне моє, як і моїх ровесників, літо... Минало? Нi! Пролітало, проносилося! В парку. В його, іноді аж до грудей, високій траві.

Хоч найважливіша була осінь. Ви її любите? Якщо ви не злюбили осінь, то вам У дитинстві не пощастило з парком. Таким, як мій, що спершу заливав усього себе червоною і жовтою барвами в цілковитій невичерпності їхніх напівтонів, а відтак, поступово скидав ту червінь і жовтину до решти, дощенту оголюючись на зиму. Тоді-то й наставала пора особливоï чуйності: млистими, передсвітанковими годинами, до парку починали заходити невеликі групи мисливців.