Поделитесь своими знаниями, ответьте на вопрос:
Завдання 7. До складних речень з різними видами зв’язку подані схеми. Встановіть, якій схемі відповідає кожне з речень. Поясніть вжиті розділові знаки. 1.Я знав: на сонці навіть плями є, мені в контрастах відкривалась суть: ті, хто сумління береже своє, завжди серця, мов прапори, несуть. 2. Багато не треба, щоб твердо знати: людина – найвищий вимір краси. 3. Тамую я своє дихання часте й за димом бачу: угорі рядком летять лелеки, що приносять щастя, і піт з чола стираю рукавом. 4. Той день роки вже не затоплять, в минуле пам'ять поверта: димить вулканно Севастополь, де моря пелена густа. 5. Спадає сонце за лісисті гори, спалахує червоно небокрай, але пташині не змовкають хори. (З тв. С. Жуковського.) 1. [ ], [ ]: [ ], ( 2. [ ]: [ ], ( ), і [ ]. 3. [ ], ( ): [ ]. 4. [ ], [ ], але [ ]. 5. [ ]: [ ], [ ]: [ ..., ( ), ]. Завдання 8. Прочитайте. З поданих речень утворіть складні речення з різними видами зв’язку. Використайте, де потрібно, сполучники або сполучні слова. Запишіть створені речення, поясніть пунктограми. 1.Ворони каркали у кронах. Світило сонце з висоти. Бруньки мовчали при воронах, що завтра хочуть розцвісти! 2. Ріка заснула в берегах. Село сотається димками. Як чорні черги у снігах, стоять похнюплені паркани. 3. Великі хмари холодом нагусли червоне листя падає в гаю летять у вирій дуже дикі гуси, а я слонам привіт передаю. 4. Краси такої Змієм не зурочиш. Тут на воді співає очерет. І дикі бджоли грушевих урочищ у дупла дбають бурштиновий мед. 5. І я, котрій давно вже все байдуже, уже нічим я сльози не впиню. Прощай, Іване, найвірніший друже, шляхетна іскро вічного вогню! (Ліна Костенко)
За чарівною хмаринкою сховалася ніч, і на землю спустився рожевий ранок. Ось-ось має зійти сонце. Його промінчики уже спалахують на обрії. Чекають ранку всі: рослини, тварини, люди. Тільки чому ж його ще немає? Може, ще спить солодким сном? А може, посварилось із землею і не хоче більше світити? Що ж тепер? І все-таки схід поступово рожевіє. Нарешті, ніби з-під ковдри, зійшло над горизонтом сонце, величне, красиве. Хутенько освітило променем води, ліс, навколишні поля, будинки людей. Заіскрилась зеленим килимом земля в його сяйві. Коли промінчик сонця долинув і до мого обличчя, я прокинувся, весело йому посміхнувся, відкрив очі і радо зустрів новий день.