Перебудуйте складносурядні та складнопідрядні речення на безсполучниковіа) Ні однієї сльози з очей, бо сльоза зір соколиний затуманить.б) Вона відчуває, що вже лиш небагато зосталось в її душі струн.в) Так було тісно, сіро і душно у камері, а тіло стало лінивим, млявим.​

Объяснение:

Ні однієї сльози з очей- сльоза зір соколиний затуманить.

Вона відчуває: вже лиш небагато зосталось в її душі струн.

Так було тісно, сіро і душно у камері; тіло стало лінивим, млявим.​

Объяснение:1.А за вікном щасливі люди про те, що є, і те, що буде, поміж собою гомонять (В. Сосюра). 2. Проте, час не ждав (Д. Міщенко). 3. Якби ви вчились так, як треба, то й мудрість би була своя. 4. І знову думать заходивсь про те таки, що й перше думав. 5. Якби ви знали, паничі, як люди плачуть, живучи (Т. Шевченко). 6. Проте в світлих, прозорих глибинах народної мови відбивається не тільки природа рідної країни, але й уся історія духовного життя народу (К. Ушинський).

Объяснение:

Объяснение:1.А за вікном щасливі люди про те, що є, і те, що буде, поміж собою гомонять (В. Сосюра). 2. Проте, час не ждав (Д. Міщенко). 3. Якби ви вчились так, як треба, то й мудрість би була своя. 4. І знову думать заходивсь про те таки, що й перше думав. 5. Якби ви знали, паничі, як люди плачуть, живучи (Т. Шевченко). 6. Проте в світлих, прозорих глибинах народної мови відбивається не тільки природа рідної країни, але й уся історія духовного життя народу (К. Ушинський).

Цей?

Білка — мій улюблений звірок (твір-опис)

На околицях мого міста багато лісів. У самому місті є великі красиві парки й сквери. Дуже часто там можна побачити білочок.

Восени ми із мамою гуляли в ботанічному саду. "Дивись, яка краса!" — раптом зупинила мене мама. Була осінь, листя вже облетіло. Тонкими гілочками біля самої верхівки великого дерева стрімко пересувалася білка. Витягуючи тонке руде тільце, розпушивши хвіст, вона легко скакала з гілки на гілку, з одного дерева на інше. Здавалось, ось-ось не втримається, впаде. Нічого подібного!

Легко спустившись на землю, білочка підбігла до годівниці. Їх повісили дбайливі люди. Тут вони залишають зернята, хлібні крихти для птахів та дрібних звірят. Я затамував подих. Білочка була зовсім близько. Сіла на задні лапки, а у передніх зажала знайдений горішок. Вона була дуже пухнаста, руда, а хвостик трохи світліший та сіруватий. На вухах шерсть китичками. Великими темними очима білочка дивилась просто на мене. Мить — і вона стрілою помчала стовбуром дуба, знову опинилась на самому вершечку.

Скільки в її рухах спритності й краси! Білочки у цьому саду звикли до людей і беруть частування інколи просто з долоні. Мама сказала, що наступного разу ми не забудемо трохи горіхів для лісової красуні.