Однакове закінчення в орудному відмінку одними матимуть усі слова в рядку: 1 зима, скатертина, весна, тиша 2 до доброта, круча, хвилина 3 хвиля, староста, малина, Олена 4 лопата, стіна, квітка, дитина 5 лінія, новина, Надія, країна

4) лопатою, стіною, квіткою, дитиною

Вот ʕ •ᴥ•ʔ

 Цьогоріч я вперше побувала у Карпатах. Була зачарована карпатським краєвидом і його неповторними пейзажами.   Гори Карпати - велика гірська система. Розташована на території восьми держав. Переважаючі висоти в Карпатах 800-1200 метрів. Говерла є найвищою вершиною Українських Карпат. Гори мають стрімкі і скелясті вершини. У Карпатах багато бурхливих річок. Вони неглибокі, нерідко з порогами. Надзвичайно багатим є рослинний і тваринний світ Карпат. Тут можна побачити славнозвісний едельвейс чи зустріти косуль, оленів, зайців та лисиць. Гордістю гір є гуцульські полонини, оспівані в піснях і легендах. Пастухи-чабани випасають тут отари овець. Карпатська місцевість багата на корисні копалини і джерела мінеральних вод. Є навіть соляні озера над родовищами кам'яної солі, які мають лікувальні властивості. У санаторіях і на відпочинкових базах Карпат завжди людно. Є багато бажаючих пройтися туристичними стежками до озера Синєвир. Серцем Карпат є місто Яремче.     Ось якими є ці чудові гори! Помилуватися Карпатами їдуть люди звідусіль. 

—  Мамо, нам сьогодні таке домашнє завдання задали, — гукнула я до мами, щойно переступила поріг дому, повернувшись зі школи. 
— Яке, мабуть, щось цікаве? — запитала вона. 
—  Я маю написати твір про те, ким я хочу стати. 
—  Це чудово. І ким же ти мрієш стати? — поцікавилася мама. 
—  Не знаю, мамо, я ще не вирішила, — знітилася я. 
— Нічого, в тебе ще буде час визначитися із цим. А хочеш, я розповім тобі, як я мріяла стати лікарем? 
— Авжеж, розкажи, будь ласка, залюбки послухаю, — зраділа я. 
— Так от, коли я була років на п'ять меншою від тебе, я мріяла стати лікарем. Улітку я іноді тиждень-два гостювала у бабусі. Там жила моя двоюрідна сестра Валя і менший братик Іванко. 
—  Це та тітка Валя, що на Полтавщині живе? 
—  Так, саме вона. Разом із нею ми гралися "в лікарню". Виготовляли різні ліки, настойки — з трав, ягід, — і лікували ними ляльок, кошенят чи курчат. Дуже захоплювала нас ця гра. 
—  І що, ви справді давали ті ліки кошенятам та курчатам? — запитала я. 
— Та ні, то ми так уявляли — малі зовсім були. А одного разу ми з Валею ви¬рішили зробити операцію. Вона була хворою, а я — лікарем-хірургом і мала вида¬лити їй апендикс. Звичайно, все було лише грою. 
За лікарню нам правила така собі халабуда, яку ми побудували з гілок і вкри¬ли ряднами. Тут ми й відкрили хірургічне відділення. Валя оголила свій живіт, а я взяла старенький ніж, яким ми кришили траву для ліків, і вже прискіпливо поча¬ла вивчати її живіт, де ж має бути той апендикс? Саме цієї миті до нас зазирнула тітка Галя, Валина мама. 
— Ой, лишенько! Що ж ви тут робите? — злякано вигукнула вона. 
—  У нас тут лікарня, — дружно відповіли ми. 
— А ніж вам навіщо? — зжахнулася вона. 
— Та ми операцію вирішили зробити, апендикс видалити, — пояснили ми. 
— Я вам покажу операцію! Це ж треба таке вигадати! 
-  Але ж це не насправді, ми тільки гралися, — почали виправдовуватися ми. Та все ж таки нам дісталося на горіхи. Тепер, коли я вже доросла і сама стала 
матір'ю, я зрозуміла, чого так перелякалася тітка Галя, побачивши тоді нас. А нам було невтямки, за що ж воно перепало, — закінчила свою розповідь мама. 
Насамкінець я хочу сказати, що моя мама таки стала лікарем-хірургом і вже багатьом людям врятувала життя. Я ще не знаю, ким хочу стати, тож вирішила на¬писати твір про маму. її мрія здійснилася!