Синтаксичний розбір речення: чисте небо не налягало на гори, а, навпаки, своєю високою легко синявою довершувало, гармонійно доповнювало їх

- Аню, а ще існують честь і хоробрість?
- Звісно, молоді хлопці що воюють на сході, мають і честь і хоробрість.
- А  любов і ненависть?
- Звісно, любов до рідних і ненависть до ворогів завжди буде жити у наших серцях.
- А дружба і самопожертва?
- Чим тобі не приклад дружби, твій друг Мишко, він готовий самопожертвувати заради тебе все що тільки має!
- Тобто, Аню, все це живе ще досі?
-Так , але ми повинні намагатись не втрачати хоробрість, не забувати про честь, більше любити і дружити, менше ненавидіти й самопожертву давати всім кому це потрібно, і світ стане кращим.

Якось вночі я прокинулась від гуркоту на кухні. Я побачила щось не звичайне, це було слово, так слово! Я дуже злякакалась, в туж мить з`явилось ще одне слово - хоробрість. Я запитала, хто вони і що тут роблять. Слова розповіли мені про країну “Антонію”, де живуть брати або сестри антоніми. Вони звичайно сваряться, тому в городі дуже шумно! Вони прийшли, що б познайомити мене зі світом антонімів. Тоді ми полетіли у це місто. Там я бачила як слова ходять... Я побачила, як вони голосно кричать. И що ці слова дуже різні... До нас підійшла пара слів. Вони представились як Білий та Чорний. Потім на нас звернули увагу ще декілька слів. І ще... І ще... Я не на жарт перелякалась, бо вони всі почали на мене дивитись та щось мені казати. Я прокинулась з полегшеням... Це був сон!