Установи відповідність. 1. Любо, мило спочивати в холодку весною. 2 Розкажу я вам не казку, а бувальщину одну. А речення з однорідними доданками. Б речення з однорідними підметами. В речення з однорідними обставинами

1 - В (любо, мило - однорідні обставини)

2 - Б (а бувальщину одну - однорідний підмет)

1- вариант в, 2- вариант а

1. марійка мовчки дивилась на здивовану подругу. 1.        речення просте. 2.        розповідне. 3.        неокличне. 4.        двоскладне: поширене, по­вне, неускладнене. 5.        підмет марійка, простий виражений іменником. 6.        присудок диви­лась простий дієслівний, виражений дієсловом дійсного способу. 7.        у групі присудка є другорядні члени речення: обставина способу дії мовчки виражена прислівником, залежить від присудка дивилась (диви­лась (як? ) мовчки) і поєднується з ним зв'язком прилягання, непрямий додаток на подругу виражений іменником з прийменником, залежить від присудка (дивилась (на кого? ) на подругу) і поєднується з ним зв'я­зком керування; узгоджене означення здивовану виражене дієприкмет­ником, залежить від додатка (подругу (яку? ) здивовану) і поєднується з ним зв'язком узгодження. 2. 1.        дівчина троянди поливала, і кудись котилась хмар навала, і сміялась осінь за вікном (в.сосюра). 2.        це речення складносурядне, складається з трьох предикатив­них частин: 1) дівчина троянди поливала, 2) кудись котилась хмар навала, 3) сміялась осінь за вікном, 3.        між частинами відношення єднальні (перелік одночасних, сумі­сних дій). 4.        частини зв'язані між собою сурядною (перелічувальною) інто­нацією, сурядними (єднальними) сполучниками. 5.        всі частини складного речення - за моделлю простого речення -двоскладні, поширені неускладнені, повні. перша частина - дівчина троянди поливала - предикативний центр - дівчина поливала; підмет (дівчина) простий, виражений імен­ником жіночого роду, у формі називного відмінка однини: присудок (по­ливала) простий дієслівний, виражений перехідним дієсловом дійсного способу, минулого часу, жіночого роду, однини. зв'язок між підметом і присудком координація, засіб вираження зв'язку флексія – а, інтонація, відношення предикативні. поливала (що? ) троянди - включає прямий додаток, виражений іменником жіночого роду, у знахідному відмінку множини: зв'язок із присудком - сильне безприйменникове керування: засіб вираження зв'язку - флексія –і; відношення об'єктні. 3. 1.        відбились зорі у воді, летять до хмар (о.гончар). 2.        розповідне, неокличне. 3.        безсполучникове, бо засобом зв'язку предикативних частин є інтонація переліку, що виражає логічну однорідність. 4.        речення складається з двох предикативних частин: 1) відбились зорі у воді; 2) летять до хмар тумани. 5.        речення з однотипними частинами. 6.        між предикативними частинами складного безсполучникового речення єднальні відношення (перелік сумісних явищ) 7.        предикативні частини з'єднані між собою, крім інтонації, спів­відношенням способових (дійсний спосіб) форм дієслів — присудків.

Краще жити в місті чи в селі? Питання, на яке немає однозначної відповіді. Особливо, якщо починати пригадувати всім відомі прислів"я на кшталт: краще там, де нас немає, або: де народився, там і згодився.

Хоча, ні, відповідь знайти можна, вона лежить у статистичній площині і свідчить, що з року в рік кількість сільського населення зменшується, а міського - зростає.

Але статистика - то суха наука, а ми всі - люди з душею та власними уподобаннями. Тим-то кожний має вирішувати це питання сам для себе.  Всі ми різні. Комусь до вподоби тихі левади, розлогі лани і яблуневі садки. Когось вабить гамір великого міста з його підприємствами, супермаркетами та нічними клубами.

Я вважаю, що краще за все жити там, куди тебе кличе саме життя та твоя власна вдача. Але при цьому я віддаю перевагу тому місцю, де я народився, де жили мої предки і де їх поховано.