263. Замість крапок уставте у речення відокремлені обставини місця і часу, які мають уточнювальний характер. (Скористайвідкою1. Та книга в нас на покуті, ..., лежить (А. Малиши2. Того ж таки дня, ..., Чіпка зібрався в дорогу (ПанаМирний). 3. Недалеко від Богуслава, ..., ..., розкинулосясело Семигори (І. Нечуй-Левицький). 4. І тут, ..., живу яУкраїною (А. Кацнельсон). 5. Тоді, ..., сад був весь у цвіту(А. Шевченко). 6. А недалеко од села, ..., насипана високамогила (Панас Мирний). 7. Рано, ... , прокинулась і Харитя(М. Коцюбинський). 8. Я в серці, ..., сховаю печаль свою(Д. Павличко).

                    Чи можуть тварини спілкуватися?

  Я часто задумуюсь над тим, чи можуть спілкуватися тварини. Звичайно, мову мають лише люди, а тварини спілкуються за до вигуків. Силою голосу та виразністю звука вони можуть сповістити про небезпеку, проявити радість або щастя. До того ж, тварини можуть спілкуватися на значній відстані одне від одного.

  Вміють спілкуватися тварини і з людьми. Згадаймо мову їхнього тіла. Коли я вертаюсь додому, мій пес радісно колихає хвостиком у різні боки. Такий рух означає, що він радий мене бачити. Розуміє мій пес і мою мову. Наприклад, коли я кажу йому, що час гуляти, він стрімко біжить до дверей. Мова у тварин інша, особлива, але дуже цікава, варто лише по гати!

Коли я був маленьким ми з мамою були у селі. Вона повела мене помилуватися природою. 
Спочатку ми йшли дубовою посадкою.Потім я побачив білу поляну.Я підбіг ближче і поринув у щось пухнасте і м»яке.То були кульбабки.Я наклонився подивитися на квіточки ближче.В них були шапочки з легких пушинок. Тоді дмухнув вітерець і вони полетіли .Як же це було красиво!Нас вкрило неначе снігом серед літнього лугу. 
Ми ще довго гралися дмухаючи один на одного.Той кульбабковий пух лоскотав мене і мені було смішно та радісно.