Записати в одну колонку звертання, а в другу — вставні слова, словосполучення, речення. Пояснити їх правопис. Сину, треба думати, сизокрилий, соромно сказати, Вітчизно моя, може, люди, дозвольте, Ніно Павлівно, тато його був у відрядженні, Україно, з іншого боку, червоні троянди, безумовно, брати, між ін­шим, дорогі мої однокласники, зрештою, мово рідна, мій друже, без сумніву, між нами кажучи, о земле, будь ласка, по-моєму, чудовий краю, на мою думку, по-перше, вітре, далі солов’їні, по-друге, до ре­чі, щастя мені тоді настало, вечірнє сонце, безперечно.

ми маємо цінувати своїх рідних, а особливо свою маму, тому що це найближча у світі людина і її любов найсвятіша. вона ніколи не покине свою дитину у біді і нікому не дасть її образити. з перших наших днів життя  мама присвячує себе, свої мрії і надії, своє дозвілля і турботи, нам, і так важко інод гати за тим, як виросши ми забуваємо про свою неньку, про ту, якій ми забов"язані всим. мама вчить нас усьому, дає поради, але іноді ми не прислухаємось до них, а потім жалкуємо. тому, цінуйте кожну краплинку маминої любові : вона свята; кожен промінчик її ніжності і доброти: вони найтепліші.

Для кожної дитини її мама — найкраща в світі. Моя мама дійсно краща з мам. Уся наша родина дружна і щаслива завдяки їй. Нас у неї троє. І всі хлопчики. Мама іноді жартуючи говорить: «Не троє хлопчисьок у родині, а четверо». Це вона має на увазі тата, коли він пустує з нами на рівних. У ці хвилини мама зітхає, що Бог не дав їй дочки. Але ми знаємо, що це несерйозно, що вона усіх нас дуже і дуже любить.

Головне в нашій мамі — це те, що вона завжди, як я тепер розумію, рахувалася з особливостями наших характерів, ніколи не намагалася зламати, підкорити, принизити. Карати за огріхи карала, але ніколи не принижувала нас, тому що бачила в кожному людину. Мама вчила нас стояти один за одного, допомагати завжди і в усьому, виручати у важких ситуаціях, пам'ятати, що у світі немає нічого дорожчого, ніж міцна родина, де один за всіх і всі за одного.