Правильно вжито розділові знаки в складних синтаксичних конструкціях. А. Тепер поле все ширше розкривало свої рамена, все далі розстеляло свою одежу, і коли хлопець зійшов на горбок, перед ним встали в повній красі всі ниви, зелена пляма низької луки, далека смужка лісу. Б. Покірливо дав я себе забрати і, поки залізо тряслось та лящало, я ще раз, востаннє, вбирав у себе спокій рівнини, синю дрімоту далеких в. В. Квартири Чубинських гості добре не знають, бо вони не¬давно переїхали сюди, а коли побачать замкнені віконниці, то подумають, що дім порожній. Г. У вікна било полудневе проміння і видно було, як цілим морем пливли кудись ще зелені ниви, дев'ятсот десятин панського поля, що спускалося часом у балку, а потім зді¬ймалося знову, як хвиля.

  Напишемо текст-міркування на тему "Кого я вважаю своїм другом":

  Дуже часто я задумуюсь над питанням справжньої дружби. Кого ж можна вважати своїм другом? Людину, перевірену часом та обставинами. Я вважаю, що друг - це особистість, яка ніколи не зрадить, не стане підводити через заздрощі, а навпаки підтримає словом або ділом. Не варто забувати віддавати другу те, що він дає: тепло, турботу, лагідність.

   На щастя, у мене є гарний товариш. Його звати Петро. Я дружу з ним з раннього дитинства. Ми росли разом: вчились ходити, розмовляти, вперше падали, сварились та мирились. Але я впевнений, що на цю людину я можу покластись. Петро - друг, перевірений часом. Я неймовірно щасливий, що маю поряд із собою таку чарівну людину. Сподіваюсь, що я також хороший друг для Петра.

Самий зворушливий образ, відомий як у релігії, так у Літературі й мистецтві — образ матері, що заколисує рідне дитя. Ця картина наповнює глядача відчуттям затишку, захищеності й комфорту. Адже саме мама ще до народження піклується про дитину, тільки поруч із нею дитя перебуває в абсолютній безпеці. Тарас Григорович Шевченко писав — «Нічого кращого ні, як мати молода зі своїм дитятком малим».Вся та турбота, любов, ніжність і щира, нічим не обґрунтована прихильність, що випробовує матір до своєї дитини знайшли своє відбиття в чистих безневинні колискові. Все своє бажання бачити рідне дитя здорова, гарна, щаслива, розумним і успішним мати вкладає в невигадливі рядки, які часом досить фальшиво, без музики наспівує в сутінку рідному чаду, у ритм погойдуючи колискуКолискова пісня повинна заспокоїти дитя, тому в немудрому тексті прослизають самі м’які, ніжні речі й створення, знайомі нам усім з дитинства: мурчащий кошеня, пухнатий кролик, тиха лисичка з м’якими лапками, що гурчать голуби й маленькі ластівки; подушка, набита легким повітряним пухом і мамині руки. Ця пісенька з народження прищеплює нам любов до комфорту, учить нас тому, що таке щастяЩоб викорінити з дитини примхливість, норовливість і впертість у колискову вводять негативних персонажів — підлу хитру лисицю, страшного сірого вовка або Бабая. Така колискова вчить нас страху, адже безстрашність не завжди є чеснота, порию воно є гіршим з пороківИ хоча колискові здебільшого небагатослівні, вони несуть у собі куди більше змісту, чим інші пісні. Саме з колискових починається формування немовляти, як людини, окремої особистості. Відомо, що діти в малому віці, як губка усмоктують ту інформацію, що пропонує їм навколишній світКолискова — перший урок, що одержує дитина у своєму житті. І тільки мама може проспівати колискову такий, який вона повинна бути — наповненої теплом і турботою, любов’ю й прихильністю. Ні батько, ні сестра, ні бабуся не можуть випробовувати до дитини того пещення, що дарує своєму чаду мати. А виростаючи, ми так часто в моменти суму хочемо знову почути мамину пісню, і відчути маминої теплої руки. Мамині колискові призначені лише для одного слухача — для її дитини, і тільки мати може бути виконавцем такий немудрої, але такої важливої пісенькиНапишіть у відповіді тут