Синтаксичний розбір цього речення На старості літ Джеря любив довгими зимніми вечорами розказувати дочці й онукам, де він бував, що він бачив, в яких краях ходив, з якими людьми зістрічався.

Останнім часом я помітила, що мої однокласники мало звертають увагу на добрі чи погані вчинки наших однолітків. Та стався один випадок, який змусив і мене, і моїх ровесників замислитися над тим, що сталося.

Я відвідую заняття школи карате. Стало відомо, що Ігор П. із нашої групи дуже сильно вдарив дівчинку — однокласницю. Ми знали, що за Ігорем давно закріпилася слава першого бешкетника в школі. Але щоб ось так... Тренер довго розмовляв із батьками Ігоря й дівчинки, а потім було прийняте рішення.

На одне з тренувань прийшли батьки обох сторін. Ми вишикувалися в дві шеренги. Ігор роздягнувся до пояса й пройшов через наш стрій, а ми, доторкаючись до нього своїми поясами, висловлювали своє обурення. Ігор плакав. Йому не було боляче, він плакав від сорому за свій вчинок. Далі він підійшов і вибачився перед усіма: перед дівчинкою, її батьками, своїми батьками, перед тренером, і перед кожним із нас. Я думаю, що це буде йому уроком на все життя. Ігор після цього дуже змінився, навіть сам став зупиняти бешкетників, які негідно поводили себе в школі.

Привіт.

- І тобі привіт! Як тебе звати?

- Мене звати Тетянка. А тебе?

- А мене – Василько. Ти живеш у цьому будинку?

- Так, але зовсім нещодавно. Ми два тижні тому переїхали сюди з Черкас.

- От чому я тебе ніколи не бачив у нашому дворі!

- А ти теж живеш у нашому будинку?

- Так! У третьому під’їзді!

- А я у першому. На другому поверсі.

- Я на восьмому! Ти вже знайшла собі тут подруг?

- Так, я познайомилася з Оксанкою, Вірою… Ще з Кірою та Міланою. Найліпше ми подружили з Оксаною та Міланою.

- А серед хлопчиків ти завела собі друзів?

- Ні, я нікого з них не знаю…

- Я познайомлю тебе з Андрійком та Ілюшею. Це добрі товариши. В тебе є велосипед?

- Так, я люблю кататися!

- Тоді гайда гуляти з нами!

- Залюбки!

Объяснение: