Твір-есе Щасливого життя немає , є тільки щасливі дні (А.Тер҆є)

Хлібороб — це найпочесніша з професій. Ці люди ближчі за всіх до землі, до прадавнього коріння української нації.

Наша земля дуже щедра, і такою вона була споконвіку. Безкінечні золоті лани: їдеш і їдеш, і здається, що мина­ють століття, а не хвилина за хвилиною.

Мій дядько — комбайнер. Торік я гостював у нього саме під час жнив. Хлібороби кілька тижнів жили на ланах і працювали так, як ніколи: урожай того року був щедрим. Мій дядько засмаг, лише карі очі світилися на усміхненому обличчі. Погода радувала: ні дощів, ні мокви, тільки золоте сонце на золотому колоссі. “Бачиш, яка важка наша праця, — сказав мені дядько. — Недарма кажуть, що не земля родить, а руки хліборобські”. Я погодився з ним. Дійсно, якби наші дорослі влітку не працювали від зорі до зорі й дозволяли б собі хоч краплю відпочинку, урожай був би, можливо, не таким щедрим. Тепер в Україні багато хліба, отже, рік до нового врожаю буде веселим і ситим.

Ось так хліборобські руки плекають хліб. Колосок до колоска, зерня до зерняти — така вже вдача нашого селянина. Адже недарма кажуть у народі: “Буде хліб, буде й пісня”.

Укріїнський народ знають в усьому світі, як найпатріотичніший народ. Ми маємо гордитися тим, що народилися саме в цій країні!
Під плином часу, звичайно ж, деякі слова нашої мови знакають, заміняються іншими, такиж приходить велика кількість нових слів. Інтернет, гаджет, мобільний звязок, вишка, антена, спутник - усе це нові слова, запозичені з інших мов. звичайно, деякими з них неможливо, тому що замінників цих слів саме у нашій мові знайти не можна, але деякі слова все ж можна змінити. 
На мою думку, ми, як українці, маємо дорожити своєю чистою і дзвінкою мовою, адже вона найгарніша з усіх мов світу!