Прочитати. Визначити і виписати омоніми та омоформи. Думи мої, думи мої, квіти мої, діти! Виростав вас. доглядав вас- де ж мені вас діти? (Т.lевченко.) У кожнім дні на самім дні стою і світ жорстокий зцілюю любов ю. (О.Софіснко.) Вибиваємось в метри погонними метрами дуже спритні творці вельми правильних строф. (В.Герман.) А Дике Поле, Дике Поле! По груди коням деревій. А мати свій городець поле, - все ще у пам яті моїй. (Л.Костенко.) А вже трава ступила до коси: "Коси!" (Т.Мельничук.) Гроза - мов Божий гнів, мов кара темно-кара. (€.Гуцало.)

ответ:Дощ наздогнав нас. Перші краплі його навшпиньках йдуть по запорошеній дорозі, ніби вислана тільки розвідка. Здається, що це тільки проба дощу. Але ось вже шумно, суцільною стіною кинулися головні сили.

Дощ бушує над полем. По дорозі біжать пінисті струмки, неначе наслідують бурхливі річки. Вітрове скло заливають суцільні пінисті потоки, а дах фургона гуде, як великий барабан. Але літній дощик не те, що восени. Він йде відразу, так само як і почався.

Умиті поля дихають глибше. На вусатих колосах ячменю, як алмазні підвіски, виблискують крапельки вологи. Попереду, над дорогою, встає кругла семиколірна веселка, немов святкові ворота.

Объяснение:

ответ:Дощ наздогнав нас. Перші краплі його навшпиньки йдуть по курній дорозі, ніби вислана тільки розвідка. Здається, що це тільки проба дощу. Але ось уже шумно, суцільною стіною кинулися головні сили.

Дощ бушує над полем. По дорозі біжать пінисті струмки, як ніби наслідують бурхливих річках. Вітрове скло заливають суцільні пінисті потоки, а дах фургона гуде, як великий барабан. Але літній дощик не те, що восени. Він іде відразу, так само як і почався.

Вмиті поля дихають глибше. На вусатих колосках ячменю, як алмазні підвіски, виблискують крапельки вологи. Попереду, над дорогою, встає кругла семибарвна веселка, немов святкові ворота.

Объяснение: