5. Яке речення є складнопідрядним? А) Місяцеподібна чоловіча надгрудна прикраса має три яруси, чітко відділені один від одного товстими витими канатиками. Б) Щоб опанувати словесне багатство нашої мови, користуйтеся словниками. В) Запорожець умів посміятися з ворога, зі смерті, із самого себе, завжди охоче кепкував із товариша. (З підручника) Г) Силою примушувати народ зрікатися рідної мови - найбільший злочин. ( Г. Нудьга) Д) Щодалі хвиля більшала, проте козаки були байдужі до неї: не первина їм у море ходити. ( А. Кащенко)

Ось настала золота осінь. Сама красива і мальовнича пора року. Осінь любить жовті, червоні, оранжеві фарби, а як любить вона обсипати все золотом. Ось приходиш в березовий гай, і не можеш відвести очей, все в золоті. На берізках замість листочків висять золоті монетки, і, здається, що від одного подиху вітерця вони почнуть тут же дзвеніти. Золотом обсипає осінь і парки, особливо липи. Ідеш і радієш такій красі. І починаєш розуміти, чому поети так любили оспівувати осінь. А іноді просто слів немає, ну неможливо описати всю ту красу, яка відкривається перед тобою. Гуляєш по парку і не можеш нагулятися, так не хочеться залишати цю красу. Дуже красиво рано вранці, коли гарна погода. Золоті дерева просто сяють на тлі яскравого блакитного неба. Не можна не захоплюватися природою, немає нічого прекраснішого неї. Ах! Як здорово, просто дух захоплює від усієї цієї пишноти. Золота осінь не йди, порадуй нас ще трошки. Але, на жаль, це час дуже короткий, і ось вже через тиждень, дерева починають скидати своє вбрання. А як не хочеться розлучатися з казкою, як хочеться ще помилуватися мальовничими золотими пейзажами.

Моя семья многочисленная, шумная и веселая. Мой папа – моряк дальнего плавания, поэтому дома бывает редко и для нас – это настоящий праздник. Моя мама – просто мама, потому что она воспитывает нас, не покладая рук, стараясь таким образом привить своим детям самые лучшие качества характера и жизненные ценности. Мы еще сладко спим в своих кроватках, а мама уже возится на кухне. Белье стирается, бульон кипит, чай заваривается, тесто подходит, каша упаривается. Мама, приглядывая за всем сразу, ловко скользит утюгом по простынкам и наволочкам. После завтрака у нас начинаются занятия. Самые маленькие, двойняшки, играя в зоопарк, учатся называть зверей, а погодки пяти-шести лет читают азбуку. Мама терпеливо разъясняет все, что непонятно или не получается. Попутно приготовленный, обед отправляется в теплую духовку и мы друг другу одеться, идем на прогулку. Мама уводит нас в городской парк, где мы, распахнув глазенки, любуемся золотой осенью. Мама рассказывает интересные истории о щедрой, богатой урожаем, хозяюшке, которая подарила нам полные кладовые полезных овощей и фруктов. Мы собираем колючие, лопнувшие каштаны, и мама добыть из них блестящие, коричнево-рыжие плоды. Сытный обед нагоняет сонливость, и мама укладывает нас в кроватки. А у самой в это время куча дел: перемыть посуду, убраться в квартире, сбегать в магазин, приготовить ужин и, хоть на минутку, глянуть на себя в зеркало, чтобы убедиться, что она все так же стройна, изящна и красива. Ведь скоро папа возвращается из рейса, и мы все вместе отправимся его встречать в морской порт. Мамины руки, словно две волшебные палочки, творят настоящие чудеса. Мы вырастем и будем с благодарностью целовать эти родные, заботливые, неутомимые руки нашей мамы.