З поданих іменників випишіть невідмінювані.Поле, фрау, робота, меню, вулиця, метро, кмітливість, кенгуру, цеце, ательє, Кравченко Оксана, Оленка Данилюк. ​

ответ: Фрау, меню, метро, кенгуру, цеце, ательє.

Объяснение:

Частини слів з одного рядка в другий слід переносити за складами: га́й-ка, зо́-шит, кни́ж-ка, ко-ло́-дязь, па́ль-ці, са-дів-ни́к, Ха́р-ків.

При цьому:

1. Не можна розривати сполучення літер дж, дз, які позначають один звук. Отже, переносиш можна лише так: ґу́-дзик, хо-джу́. Якщо дж, дз не становлять одного звука (це буває, коли д належить до префікса, а ж або з —до кореня), то їх слід розривати: над-звича́й-ний (а не на-дзвича́йний), під-жив-ля́ти (а не пі-дживля́ти).

2. Апостроф і м’який знак при переносі не відокремлюємо від попередньої літери: бур’-я́н (а не бур-’я́н), кіль-це́ (а не кіл-ьце́), Лук’-я́н (а не Лук-’я́н), ни́зь-ко (а не ни́з-ько).

3. Одну літеру не залишаємо в попередньому рядку й не переносимо в наступний: ака-де́-мія (а не а-каде́мія), Ма-рі́я (а не Марі́-я), олі-ве́ць (а не о-ліве́ць). Так само не можна поділяти на частини для переносу такі двоскладові слова, як або́, моя́, о́ко, ши́я тощо.

4. При переносі складних слів не можна залишати в кінці рядка початкову частину другої основи, якщо вона не становить складу: багато-ступі́нчастий (а не багатос-тупі́нчастий), восьми-гра́нний (а не восьмиг-ра́нний), далеко-схі́дний (а не далекос-хі́дний).

5. Не можна розривати ініціяльні абревіатури, а також комбіновані абревіятури, які складаються з ініціяльних скорочень цифр: ЗІЛ-111, ЛАЗ-105, МАУ, УРП.

6. У решті випадків, які не підходять під викладені вище правила, можна довільно переносити слова за складами: Дні-про́ й Дніп-ро́, Оле-кса́ндра й Олек-са́ндра, се-стра́ й сест-ра́. Це правило поширюється й на суфікси: бли-зьки́йі близь-ки́й, видавни́-цтво, видавни́ц-тво й видавни́цт-во, га́ли-цький і га́лиць-кий, україн-ський і українсь-кий, убо́-зтво, убо́з-тво й убо́зт-во, суспі́льс-тво й суспі́льст-во.

Ось розділові знаки:

заголовок: Багатогранна українська пісенність

Українська народна пісенність — дорогоцінне надбання поетичного генія трудового народу, нев’януча окраса його духовної культури. здається, усю мудрість обдарування, усю красу і благородство душі, усю ніжність і ласку, увесь високий і гордий політ думки та натхнення вклали протягом століть у свої пісні легіони безіменних народних співаків і поетів. тому, сповнені юної зваби, безсмертно ширяють пісні над українськими легко залітаючи на крилах мелодії за межі рідного краю. народні пісні володіють чудовою здатністю полонити людські серця, підносити настрій, окрилювати бажання, надихати у праці, розраджувати в горі, тамувати душевні болі, множити сили в боротьбі. до пісні звертаються колективно й поодинці, в будень і свято, старі й молоді звертаються при найрізноманітніших життєвих нагодах і душевних зворушеннях.

Поміркуйте, чи треба поданий текст ділити на абзаци. Поясніть.

(ні не потрібно, бо речення мають зв'язні слова.

Все, що знала написала.