ОЧЕНЬ Письмово. 1. Утворити всі можливі ступені порівняння (4) від прикметників: вузький, солодкий, гарний, дорогий, великий, тривалий. 2. Визначити розряди прикметників (якісні, відносні, присвійні Молочна імла, красивий одяг, лисяча вдача, батьківські збори, батьків велосипед, будівельний майданчик.​

вузький- вужчий, найвужчий, менш вузький, більш вузький

солодкий- солодший, найсолодший, більш солодкий, менш солодкий

гарний- гарніший, найгарніший, більш гарний, менш гарний

дорогий-дорожчий. найдорожчий. більш дорожчий. менш дорожчий

великий-бульший, найбільший, менш великий, більш великий

тривалий- триваліший, найтриваліший, менш тривалий, більш тривалий

Объяснение:

Відповідь:

Пояснення:

1."Я люблю маму",- сказав Петро.

2. :Мамо повернись!"- голосно крикнув хлопчик.

3. У лісі було тихо, але через деякий час прийшла нявка і почала співати: "Іди до мене, ходи не ієш".

4. За дверима чувся гучний Івана: "Марійко, відчиняй".

5. "Я люблю тебе,- сказав Максим і продовжив,- але мушу покинути".

6. "Я тебе любилю всім серцем, не покидає мене! - слвзно кричала Маруся.- Пробач, але я мушу це зробити..."

7. "Я тебе колись любила".- "А чому зараз не любиш?- "Бо ти сильно змінився і зміниоаст я..."

8. "В цей прекрасной деньми їдемо в Карпати, надіюсь все буде добре,- сказала Наталія Борисфена і продоажила:- Діти, не забувайте в 21:00 ми будемо уже там"

Цуцик
Ніхто з водіїв не бачив, коли саме на кінцевій зупинці автобусів та маршруток з'явилося це цуценя. Маленьке, мабуть, десь місячне. Але як саме воно з'явилося, можна було легко здогадатися: цуценя вставало на задні лапки та підстрибувало, вперто намагаючись влізти у кожен автобус, що відходив з зупинки. Мабуть, хтось просто вишпурнув цуценя - й поїхав собі. А цуцик метушився, ризикуючи попасти людям під ноги.

"Якою ж потворою треба бути, щоб зробити таке з тваринкою..." - подумав Василь Петрович, найстаріший водій у автопарку. Він вже давно міг піти на пенсію, але не хотів: він жив сам, тому пусто в його домі було, самотньо. А тут і улюблена робота, і товариші...

Василь Петрович вийшов з кабіни та уважно подивився на цуценя. Який красень! Біленька з чорними плямами пухнаста шубка, товстенькі лапи - великий пес виросте. Цуценя раптом підняло голову і подивилося прямо у вічі Василю Петровичу.

"Іди сюди, маля ти собаче", - посміхнувся старий водій та взяв цуценя на руки. "Підеш до мене жити?"

Песик був згоден, бо лизнув обличчя нового друга і власника.