Написати твір-мініатюру на одні із тем ( )«Дитинство – чарівний світ пригод і романтики» (за вивченими твора- ми Всеволода Нестайка, Ярослава Стельмаха, Лесі Ворониної«Таємничі пригоди друзів» (за повістю «Митькозавр з Юрківки, або Химера лісового озера» Ярослава Стельмаха).​

На мою думку, професію потрібно обирати винятково за покликанням. Насамперед тому, що в майбутньому ви муситимете щодня хо­дити на роботу й виконувати свої обов’язки. І якщо до вибраної з міркувань престижу або заробітку справи не лежить душа й ва­ша діяльність не викликає у вас позитивних емоцій, то життя пе­ретвориться на суцільну муку. Крім того, працюючи не за покли­канням, ви ніколи не зможете досягнути в певній справі вершин, тимчасом як присвятивши себе «сродній» праці, здобудете й висо­ку кваліфікацію, й успіх, і гідну платню і, найголовніше, відчу- ватимете насолоду, душевну рівновагу та щастя.

На підтвердження аргументів наведу приклад із поки що неве­ликого власного досвіду. З п’яти років мене батьки віддали на танці. Хоча в мене нібито все добре виходило, однак досить швидко танці так набридли, що відвідувати заняття стало нестерп­ним. А от коли я стала займатися вітрильними перегонами, то зрозуміла, що ніколи не відмовлюся від цих тренувань, на які що­разу чекаю з нетерпінням. До того ж на сьогодні я вже маю сер­йозні спортивні досягнення, навіть брала участь у світовому чем­піонаті.

До сказаного варто додати ще один найвагоміший доказ. Якщо людина зраджує все те, що було в ній найкращого, нищить у собі божий дар, то вона стає руйнівником.

Яскраве образне втілення цієї думки знаходимо в повісті Ми­коли Гоголя «Портрет». Художник Чартков, її герой, зрозумів­ши, що назавжди втратив свій неабиякий малярський хист, став купувати найкращі полотна інших митців і нищити їх.

Отже, аби не тільки з користю, а й з гідністю прожити життя й почуватися щасливим, аби не стати руйнівником і не заздрити чужому успіхові, треба обирати майбутню справу, до якої маєш хист, і не лінуватися розвивати свій талант.

Я поки не вирішив, чим буду займатися, коли стану дорослим. Вибір покликання — непроста справа, адже цікавих професій на світі дуже багато.Можливо, я стану лікарем і зможу побороти самі підступні захворювання. Або, простромивши космічний простір, побуваю в інших світах. А може бути, буду вивчати таємничі куточки нашої планети, або займуся вирощуванням хліба. А може, піду в вчені і знайду нове джерело енергії, або просто винайду кухонного робота, який буде замість мами готувати обід і мити посуд.Я всього лише п’ятикласник, і мені важко сказати, ким я буду. Але я чудово розумію, що знання, отримані в школі, обов’язково до мені в майбутньому, коли я стану трудитися на користь суспільству.