Опинитися просто неба.знайти слово синонім

без притулку,без житла,на вулиці

опинитися просто неба - надворі!

1) Мы вышли на поляну, где рос огромный дуб. [  …  ], (где…).

(определительное придаточное предложение, вопрос «какую? которую?»)

2) Молодость привлекает тем, что имеет будущее. [ … ], (что…).

(изъяснительное придаточное предложение, вопрос косвенных падежей «чем?»)

3) Он пошел туда, где узкой полоской чернел лес. [  … туда ], (где…).

(придаточное места, вопрос «куда?»)

4) Хотя я недавно читал эту книгу, плохо помню её содержание.

(хотя…), [ … ]. (придаточное уступки, вопрос «несмотря на что?»)

5) Когда идешь в дальнюю дорогу, то уже не разбираешь погоды.

(когда…), [ то …  ]. (придаточное условия, «при каком условии?» (когда=если)

6) Всегда отыщешь новизну вокруг, если меняешься сам.  [ … ], (если…).

(придаточное предложение условия, вопрос «при каком условии?»

7) Недаром говорится, что мастера боится. [ … ], (что…).

(изъяснительное придаточное, вопрос косвенных падежей «что?»)

8) Чтобы не заблудиться в лесу, собирая грибы, я беру с собой компас.

(чтобы…), [  …  ]. (придаточное цели, вопрос «зачем? с какой целью?»

9) Мне хотелось уйти туда, где можно спокойно предаться своим мыслям.

[  … туда ], (где…). (придаточное места, вопрос «куда?»)

10) Как только мы вошли в лес, сразу попали на тропинку.

(как только…), [ сразу… ]. (придаточное времени, вопрос «когда?»)

11) Наперёд не угадаешь, где найдёшь, где потеряешь.

[  …  ], (где…), (где…). Два изъяснительный придаточных предложения, вопрос косвенного падежа «что?»)

12) Вновь я посетил тот уголок земли, где я провел изгнанником два года незаметных.  [  …тот  ], (где…). (определительное придаточное, вопрос «который?»)

13) Я вас любил так искренно, так нежно, как, дай вам бог, любимой быть другим. [  …  ], (как…). (придаточное образа действия, вопрос «каким образом?»)

14) Там, где близ поверхности есть хотя бы небольшое количество меди, обязательно найдется и малахит. [ там, (где…), … ]. (придаточное места, вопрос «где?»)

15) Река так блестит и сверкает на солнце, что глазам было больно. [  так…  ], (что…). (придаточное образа действия,  вопрос «каким образом?»)

16) Легко работать, когда знаешь, что твой труд ценят.

[ … ], (когда…), (что…). Предложение с параллельным подчинением:

«когда знаешь» - придаточное условия (при каком условии?)

«что твой труд ценят» - это изъяснительное придаточное (что?)

17) Если рвёшь розы, думай о шипах! (если…), [ … ]!

(придаточное времени, «в какое время?»)

18) Не будьте равнодушны, ибо равнодушие смертоносно для души человека.

[  …  ], (ибо…). (придаточное причины, «почему?»)

19) Я убежден, что настоящая воспитанность проявляется, прежде всего, у себя дома, в своей семье, в отношениях со своими родными.

 [  …  ], (что…). (изъяснительное, вопрос «в чем?»)

20) Знания, которые не пополняются ежедневно, убывают с каждым днем.

[  …, (которые…), … ].(определительное придаточное, вопрос «какие?»)

мені подобається гроза у самому її початку, коли наближаються перші гуркоти грому, хмари важко наповзають, затемнена будинку, землю, дерева. я люблю, коли все навколо темніє і затихає.раптовий порив вітру уривається в селище і жене вулицями сміття, взвихривает пил стовпом, темні хмари стрімко і ось звучать гуркоти грому, їх сухий тріск змушує присісти, палахкотять блискавки, великі краплі прибивають пил, пригинають гілки чагарників, притискають до землі траву.ця круговерть лякає, вселяє страх в душу. шаленство природи заворожує, дивує і захоплює. повітря свіжіє, а дощ йде і йде суцільною стіною, і його шелест зростає. швидко утворюються калюжі, вода пузириться, б'ють маленькі фонтанчики.але ось непомітно помчав вітер, несучи хмари.дощ вщухає, а небо чуть-чуть прояснюється. показуються чисті блакитні віконця, вони швидко збільшуються, хмари розсіюються, між ними спалахують промені сонця. на чисто-блакитному небі з'являється диво-міст - це веселка засяяла всіма кольорами, впираючись одним кінцем повільно уплывающие хмари. краплі тепер з дерев. всі навколо стає незвичайно яскравим, чистим і веселим. душа співає і не хочеться йти від цієї чарівної свіжості, краси оновленої природи. птахи щебечуть пронизливо і голосно, навіть радісно, немов одурманены цією красою і чистотою.і все пожвавилося, зарухалося, ніби не було чорних хмар, грізних розкатів грому, сліпучих стріл блискавок. мені здається, що я розумію це стан природи, воно потрібно було мені, я чекала його - і переживаю оновлення. наодинці з грозою я розумію значимість себе в природі, а після грози мої почуття і думки стають ще глибше. все, що відбувається під час грози, близько мені. спливають картини дитинства, зазвичай заховані глибоко. неспинно хочеться в місця, де пройшли дитячі роки. думається, що ще можна захопити юність, ніби вона ще залишилася, знайти початок дружби і любові, зустрітися з тим, кого завжди я намагаюся знайти опору, інтуїтивно шукаю спокій в очищеної природі. але всі мої бажання якісь хиткі, нереальні, вони не приносять ні спокою, ні задоволення. але я знову і знову намагаюся повернути той стан, який дав мені літній дощ, - стан розуміння природи і любові до неї.з'являється надія, що оновлення буде, а поки що треба жити тим, що маю, насолоджуватися життям, що дає доля і пам'ятати, що ти є частиною природи, що тебе оточує, цінувати й любити її.