Утворіть словосполучення з прикметниками, у яких би вони нале-жали до різних розрядів. Провідміняйте якісні прикметники в сполученніз іменником.Зразок: металевий посуд (посуд з металу) — відносний;металевий голос (дзвінкий) — якісний.Солом'яний, срібний, вовчий, дерев'яний, орлиний, ма-теринський, сонячний, залізний, медовий, вишневий, ведме-жий, шоколадний, помаранчевий.​

Національний одяг — це святиня кожного народу. Вишита сорочка, вишитий рушник, хустка — здавна вважаються найсвятішим подарунком, коли хтось вирушає в далеку дорогу. Повага до одягу — це повага до свого роду, народу. Наші предки вважали, що нехтування національним вбранням призводить до втрати духовності. Із правіків одяг українців мав бути світлим. І вишитим. Чому так? Що за таїна в неодмінному прагненні прикрасити свій побут? Адже скрізь в Україні обмальовували хати, квітчали рушниками. Це була традиція, яку плекали й оберігали. Малюнки — не довільний набір ліній і кольорів, у кожній вишивці відображено уявлення людини про життя, а також довкілля.

Сорочка була й залишається головним одягом людини, про що свідчать давні приповідки: "Своя сорочка ближче до тіла", "Щасливий, бо в сорочці родився". Вважається, що сорочка, яка безпосередньо облягає тіло, є провідником магічної сили, прихованої в людині. Сорочка у чоловіків і в жінок мала символічне значення оберегу від злих вітрів і недоброго ока. Ось чому при виготовленні сорочки треба було дотримуватися цілої низки засторог і магічних дій (ворожінь).

Хустка теж здавна відігравала важливу оберегову функцію. Чи не через те вона так широко використовується в українському весільному обряді, починаючи зі сватання, коли дівчина на знак згоди підносила старостам хустку на хлібі, й закінчуючи "покриванням" молодої, таку хустку жінка зберігала все життя. Слід вивчати й повертати давні традиції носіння одягу, щоб ми теж навчилися бути в такій же гармонії з довколишнім світом, як і наші предки.

Объяснение:

                  МАЙБУТНІЙ ЧАС
Правда й кривда в вічному двобої, так було, так буде у віках .
Устане ще день яснобарвний, умиється сонце росою .
 Я нині знову буду говорити про почуття високі і святі. 
                        МИНУЛИЙ ЧАС
Подруга розповiла про все, ще вiдбувалося у школi за моєї вiдсутностi.
Мої батьки подарували менi кошеня на день народження.
Я водила свою кiшку у лiкарню минулої середи.
                             ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
 Розплющую очі і раптом бачу глибоке небо і віти беріз.
Ви стоїте на високій кручі і бачите, як котить свої хвилі тихий і лагідний Дніпро.
Ці природні фарби не псуються з плином часу, через це давні малюнки намалювали наші далекі предки, що жили в епоху палеоліту.