Прочитайте. використавши подані після речень словникові статті, підготуйте текст доповіді: «паралельні форми роду іменників в українській мові». 1. ми пам’ятаємо, як у парламентській залі було ратифіковано конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (з виступу у верховній раді україни 2. написавши «сповідь до тараса шевченка», я читала цей вірш на величезний зал театру «березіль», який був повністю заповнений людьми (м. савка). 3. шановна зало! наче на рентгені стою, відкритий з ніг до голови, перед тобою на долоні сцени (б. олійник). 4. національна філармонія україни (малий зал). сольний концерт заслуженого артиста україни і. чайченка (баритон) (3 афіші). зал — зала. збігаються в значенні, але розрізняються походженням і вживанням. слово ч. р. зал запозичене з німецької мови (der saal), слово ж. р. зала — з французької (la salle). у сучасній українській мові частіше вживається варіант зал. читальний зал. актовий зал. дзеркальний зал. у художніх творах xix і поч. xx ст. трапляється лише варіант зала. (словник-довідник з культури української мови) • прочитайте доповіді в класі. подані речення використайте як приклади БУДУ ОЧ БЛАДГОДАРЕН​

Розгнівалася  стара  Зима : задумала  все  живе  на  землі  знищити ,  і  почала  з  пташок .  Набридли  вони  їй  веселим  щебетом, невтомним  гомоном .Дмухнула  Зима  холодом , зірвала  листя  із  золотих  гаїв і  лісів,  розкидала  його  по  сумних  дорогах . Нема  куди  пташкам  сховатися.Почали  вони  збиратися  невеселими  зграйками , радилися  перед  далекою  дорогою ,  потім  здійнялися  і  полетіли  за  високі  гори  , за  сині  моря Весну шукати. 
Довго вони летіли над морями-океанами, вже й крильця стомилися, аж раптом бачать перед собою зелений острівець. Зраділи пташечки перепочинку, сіли на землю. Аж дивляться - йде молода гарна дівчина, вся у зеленому вбранні. Підійшла вона до них , та й питає: "Звідки летите, що шукаєте?"  Розповіли їй пташки про свою біду ла вона їх та й каже : "Ви знайшли те, що шукали, я - Весна. Я вам до " Відпочили пташечки та й разом з Весною полетіли додому. Прилетіли, а там вже Зима вже майже все живе заморозила, лютує. Але юна Весна змахнула своїми руками, і на небі розійшлися хмари, виглянуло сонечко, усміхнулося. Тоді почало воно гладити своїми ніжними промінчиками Зиму, розтопило лід у її серці. Соромно стало Зимі, розплакалась вона, і весь лід довкола теж почав топитися. Ожила природа, зраділо все живе. Відступила люта Зима геть. А щасливі пташки заспівали на честь Весни свої найкращі пісні.

Хто мови своєї цурається, хай сам себе стидається.Птицю пізнати по пір'ю, а людину по мові.Рідна мова - не полова: її за вітром не розвієш.Більше діла — менше слів.Будь господарем своєму слову.Мовивши слово, треба бути йому паном.Слово — не горобець, вилетить — не спіймаєш.Від красних слів язик не відсохне.Від солодких слів кислиці не посолодшають.Від меча рана загоїться, а від лихого слова — ніколи.Від теплого слова і лід розмерзається.Вода все сполоще, тільки злого слова ніколи.Впік мене тим словом, не треба й вогню.Гостре словечко коле сердечко.Де мало слів, там більше правди.Діла говорять голосніше, як слова.Де слова з ділом розходяться, там непорядки водяться.Добре слово краще, ніж готові гроші.Добрим словом мур проб'єш, а лихим і в двері не ввійдеш.За грубе слово не сердься, а на ласкаве не здавайся.З пісні слова не викидають і свого не вставляють.І від солодких слів буває гірко.Кого не б'є слово, тому й палиця не Коня керують уздами, а чоловіка — словами.Красне слово — золотий ключ.Лагідні слова роблять приятелів, а гострі слова — ворогів.Краще переконувати словами, як кулаками.М'які слова і камінь крушать.На ласкаве слово не кидайся, а за грубе не гнівайся.Не гріє мене кожух, лиш слово гріє й тішить.Не кидай слова на вітер.Не так то він діє, як тим словом сіє.Шабля ранить тіло, а слово — душу.Слово — не полова, язик — не помело.Слова пристають, як горох до стінки.Слово вилетить горобцем, а вернеться волом.Слово — вітер, письмо — грунт.Слово до ради, а руки — до звади.