Чи важливо виконувати обіцянки ? Есе

Трішки більше ніж есе,але все ж))

Людина повинна відповідати за свої слова. Цього нас вчили з дитинства. Але, кажучи це, наші батьки та вчителі, що говорили нам про це, далеко не завжди самі це робили. Згадаймо, скільки разів ба­тьки обіцяли купити ту чи іншу іграшку, розраховуючи на те, що ди­тина відчепиться, а потім і зовсім забуде. І яке ж відчуваєш розча­рування, коли розумієш, що ніякої нової іграшки у тебе не буде! Так, ще з дитинства починаєш розуміти, що люди навколо тебе бувають не­щирі, що не можна довіряти словам іншої людини. А якщо інші го­ворять неправду, то можна це робити і самому. І з такої, на перший погляд, дрібниці насправді виростає велика проблема.

«Слово не горобець, вилетить не впіймаєш», — кажуть в наро­ді. І перш ніж пообіцяти що-небудь, людина повинна сто разів по­думати, чи зможе вона це зробити. У давні часи люди вірили у силу слова, у відповідність його дійсності. Тому вони не мали підписува­

ти якісь договори, закріплювати угоди печатками. Однією з най­кращих якостей вважалося здатність дотримувати слова. А зараз нещирість, хитрість сприймаються як цілком зрозумілі й прийнят­ні речі. Люди одружуються, обіцяють бути вірними друг другу пе­ред свідками, та потім зраджують і залишають один одного. Ком­паньйони підписують угоду, та зовсім не збираються дотримувати­ся її умов, бо кожний думає лише про свою вигоду.

Дуже прикро дивитися на цю нещирість, та починається все з недотриманих обіцянок. Велика брехня народжується з малої. Тому намагайтеся дотримувати свого слова, не обдурюйте інших, і, мож­ливо, світ стане чеснішим!

Подробнее - на -

Объяснение:

Бий, та дрібно, щоб знали чий син.

Близька соломка краще далекого сінця. 

Хто пізно  встає, тому хліба не стає.

Про вовка річ, а він навстріч.

Порожній колосок вище від усіх.

Пішов батько навпростець - нескоро вернеться.

Охота гірше неволі.

 

Українська література - це література заборонених і загиблих, розстріляних і зацькованих, вигнаних і забутих, через століття згаданих, через півстоліття надрукованих.

Мабуть, чогось такого подібного в цілому світі немає. Мова солов’їна, а тьохкають чортзна-що...

Дуже небагато людей живе сьогоденням. Більшість готується жити пізніше.

Залізка поробилися прасками ба й утюгами – пороблено?

Щастя – мов зернятко золотого піску в купі бруду, воно сяє навіть на дні пекла.

Все, що робиш, потрібно робити добре, навіть якщо здійснюєш безумство.

Люди охоче вірять у те, у що бажають вірити.

 

 

Бий, та дрібно, щоб знали чий син.

Близька соломка краще далекого сінця. 

Хто пізно  встає, тому хліба не стає.

Про вовка річ, а він навстріч.

Порожній колосок вище від усіх.

Пішов батько навпростець - нескоро вернеться.

Охота гірше неволі.

 

Українська література - це література заборонених і загиблих, розстріляних і зацькованих, вигнаних і забутих, через століття згаданих, через півстоліття надрукованих.

Мабуть, чогось такого подібного в цілому світі немає. Мова солов’їна, а тьохкають чортзна-що...

Дуже небагато людей живе сьогоденням. Більшість готується жити пізніше.

Залізка поробилися прасками ба й утюгами – пороблено?

Щастя – мов зернятко золотого піску в купі бруду, воно сяє навіть на дні пекла.

Все, що робиш, потрібно робити добре, навіть якщо здійснюєш безумство.

Люди охоче вірять у те, у що бажають вірити.