Напишіть невелике оповідання з обрамленням. Підкресліть відокремлені члени речення в тексті відповідно до їхньої синтаксичної ролі. Якось, їдучи до бабусі в електричці, я почув розповідь літньої жінки про події, що відбувалися в цих місцях під час війни... Я тихо сидів, вражений почутим. А потім по цю жінку про зустріч. Хотілося записати якомога більше спогадів очевидців про війну. ​Орієнтовний обсяг роботи – 10-12 речень.

     Життя - це безцінний дар, яким людина повинна донрожити навіть тоді, коли в ньому більше смутку, ніж радощів. Варто жити, щоб на землі залишити після себе слід глибокий, помітний. Так, життя Т. Шевченка, М. Коцюбинського, Лесі Українки, В. Стуса було несправедливо коротке. Але, можливо, наперекір цьому всім здійсненним у своєму житті вони настільки зуміли збільшити його цінність, що стали безсмертними, адже дні свідомого життя переплавлені в золоті рядки їхніх невмирущих творів. 
      Вибір сенсу життя, на мою думку, залежить від умов конкретного суспільства, задатків, нахилів та здібностей конкретної людини. І те, що одній людині здається безглуздим і марним, для іншої є безцінним.
      Псевдопатріоти не цінують життя, бо вони - диванна картопля. Це ті, хто вміє прекрасно говорити, замилювати очі, і нічого не робити задля блага свого краю. Тільки те й роблять, що переховуються від війни. Такі люди не бачать душею Україну і все, що вона добула.
       Незалежно від того, чи це військовий, чи лікар, чи учитель, на кожній людині лежить відповідальність за чиєсь життя. І якщо хтось халатно буде ставитися до своєї справи, не цінуючи життя інших, гріш ціна такій особі. Лише той гідний життя, хто не говорить про любов до Батьківщини, а працює і живе задля ї процвітання, примножуючи набуте.

У кожної людини є своя рідна домівка, край , де він народився.У кожного це місце єдине та незабутнє.Хтось любить свою маленьку Батьківщину за  за вузенькі вулички,високі(низенькі) будинки , що стиснулися докупи ,маленький  садочок перед власним будинком.Та я люблю всією душею не тільки місця, а й спогади , що іноді навіюють   

і сум ,і радість , за людей ,  чиї імена назавжди викарбувалися в моєму серці та в моїй душі, за події , які не стреш з пам'яті.

Батьківщину можна захищати, поважати , але любити ми її зобов'язані .