Випишіть займенники, визначте їх розряд і відмінок.Усі ми знаємо слово порт. Та не кожний скаже, звідки воно. Адже porta по-латині — «ношу», портмоне (гаманець) — «нести монети», портфель — «нести аркуші» (паперу Походження слова порт пов'язують із давньоримським звичаєм. При заснуванні міста римляни оточували його стіною. Але перед тим, як вимурувати її, місце оборювали плугом. Там, де мала бути міська брама, не орали, а несли плуга на руках. Отже, porta буквально означає «місце, де плуга несли на руках». Звідси значення porta — «двері». Тепер нам стає ясно, чому служник, який стоїть біля дверей готелю, називається портьє і звідки походить слово портьєра (завіса, що затуляє двері) (Є. Чак).​

Життя кожної людини може вважатися гідною, якщо він чогось досяг у житті. для кожного періоду характерні різні досягнення, успіхи. спочатку ми прагнемо добре закінчити школу, інститут, влаштуватися на престижну роботу. для кожної людини життєвий успіх − це поняття різний, в залежності від життєвих цінностей. останнім часом люди все частіше прагнуть до матеріальних благ. вважається, що життя вдалося, якщо чоловік самодостатній. зараз ми вже навряд чи зможемо відмовитися від тих зручностей, які роблять життя простіше. але ж це далеко не все, що потрібно для щастя. здоров’я близьких людей, їх благополуччя ще більш цінні.

 В одномумісті жили два маленьких горобчики Чик та Чирик. Дуже любили вони вихвалятись один перед одним.

  Одного сонячного ранку горобчики знову почали вихвалятись. Чик, гордо піднявши голову, сказав:

- Подивись, яке в мене гарне пір'ячко. Воно так і виблискує на сонці.

Чирик відповів:

- Та ти тільки поглянь, які у мене ніжні крильця, тендітний хвостик. Я набагато кращий від тебе.

Чик аж закричав від таких слів. Між горобчиками почалась сварка, яка невдовзі переросла в бійку.

   За маленькими хвальками, хитро примруживши оч гав великий чорний кіт Мурко. Чик та Чирик бились так, що аж летіло пір'я. Кі тихенько підкрався і швидко стрибнув за здобиччю. Вхопив горобчиків за хвостики. Перелякані пташенята почали вириватись, і таки полетіли. У Мурка в лапах залишилися лише їхні хвостики. Посідали бідолашні на паркані і мовчать. Нікому не хочеться більше вихвалятись, та і немає чим.

  З того часу горобчики жили дружно. А якщо і кортіло деколи похвалитись, то одразу згадували про свої хвостики, які залишились у Муркових лапах.