Скаласти твір-роздум , , На порозі зрілості"

Богдан Хмельницький - український військовий, політичний та державний діяч. Гетьман Війська Запорозького, очільник Гетьманщини  Любов до рідної землі проявилася у Богдана Хмельницького в прагненні бачити її вільною і в готовності віддати їй свій розум, талант полководця і політика, саме життя. Найцінніше, що зробив Богдан для України, — це виборов, хоча і не на тривалий час, її державність, примусив інші країни рахуватися з нею. Безмежною любов'ю обдарував свого славного сина-лицаря вдячний український народ. Вилилася ця любов в численних творах усної народної творчості, художній літературі. Не перелічити всіх пісень і дум про Богдана, в яких його постать невід'ємна від найсвятіших прагнень українського народу до волі, щастя, справедливості. Особистим прикладом Богдан Хмельницький запалював суворі козацькі серця любов'ю до України, мав таку силу, що притягувала до нього простих людей. У грудні 1995 року минуло чотириста років від дня смерті великого Хмельницького. Та скільки б не минуло століть, ніколи не залишить серця українців людина, яка першою утвердила нашу державу, накреслила їй дороговказ до сьогоднішнього суверенітету.

У «Різдвяній пісні у прозі» Ч. Діккенса показаний старий жадібний чоловік. У нього немає власної родини, дітей, і він зовсім не радіє найкращому святу — Різдву. У Скруджа є все. Він багатий, у нього є торгова спілка, він вміє заробляти гроші. Справді, без грошей не буде і свята, бо ні за що буде купити подарунки чи накрити святковий стіл. Гроші дуже потрібні усім. Бідність та убогість дуже неприємні. У цьому творі Чарльз Дік-кенс показав, які потворні «Бідність» і «Темнота».

Вони змальовані у вигляді маленьких діток, але діти ці потворні, зморщені, худі, обдерті. Ось така неприваблива бідність. Ніхто не хоче бути нещасним. Але Скрудж нічим не кращий за цих потвор. Він хоч і багатий, але поводиться, як бідний, бо економить на всьому, і в нього немає ні свята, ні подарунків. Справжнє щастя Скрудж пізнав, коли зумів зробити гарні справи. Подарував родині Боба великого індика, а сам відправився в гості до племінника. Він став посміхатися й робити добро. Від цього на душі в нього потеплішало, і Різдво стало його улюбленим святом.

Мені здається, що найцінніше в житті — це наші рідні. Я хочу, щоб мої мама й тато, брат, бабуся, тітка були завжди здорові й посміхалися. Коли ми збираємося разом, навіть без подарунків, але з гарним настроєм — це найцінніше для мене. Добре, що Скрудж зрозумів свої помилки та встиг їх виправити.