Трачу літа в лютім горі І кінця не бачу. Тільки тоді і полегша, Як нишком поплачу. Не поправлять сльози щастя, Серцю легше буде, Хто щасливим був часочок, По смерті не забуде… Єсть же люди, що і моїй Завидують долі, Чи щаслива та билинка, Що росте на полі? Що на полі, що на пісках, Без роси, на сонці? Тяжко жити без милого І в своїй сторонці! Де ти, милий, чорнобривий? Де ти? Озовися! Як я, бідна, тут горюю, Прийди подивися. Полетіла б я до тебе, Та крилець не маю, Щоб побачив, як без тебе З горя висихаю. До кого я пригорнуся, І хто пригoлубить, Коли тепер того нема, Який мене любить? ВИПИСАТИ Дієприслівниковий зворот

Тут дієприслівникового зворота немає

У кожного народу є свої історії, в яких розповідається про походження Всесвіту, про появу першої людини, про богів і славних героїв, які здійснювали подвиги в ім’я добра і справедливості.

Подібні легенди виникли в глибоку давнину.

У них відбилися уявлення давньої людини про навколишній його світ, де все здавалося їй загадковим і незрозумілим.

Загадкове оточувало людину з усіх боків – в зміні дня і ночі, гуркоті грому, бурях на морі – людині бачилися прояви якихось невідомих і страшних сил, добрих чи злих. Це залежало від того, який вплив вони чинили на її повсякденне життя і діяльність.

Поступово неясні уявлення про явища природи оформилися в детальну систему. Людина одушевляла оточуючу її природу, наділяючи її людськими рисами, щоб пояснити те, що не розуміла. Так був створений невидимий світ богів, майже такий же, як і світ людей на землі. Відмінності були в тому, що з кожним богом пов’язувалося те чи інше явище природи, наприклад грім або буря.

Людська фантазія уособлювала в образах богів не тільки сили природи, а й абстрактні поняття. Так виникли уявлення про богів:

любові;

війни;

справедливості;

розбрату;

обману і т. д.

Історії, придумані в Стародавній Греції, відрізнялися особливим багатством художньої фантазії. Вони і були названі міфами (грецьке слово «міф» означає розповідь). Потім ця назва поширилася на такі ж твори інших народів.

У різних країнах безіменні народні співаки розповідали про знаменні події, про подвиги вождів і героїв. Твори передавалися з вуст у вуста протягом багатьох поколінь. Проходили століття, спогади про минуле ставали все більш непевними, і реальність все більше поступалася місцем фантазії.

Довгий час вважалося, що міфи – фантастичний вимисел, але виявилося, що це не зовсім так.

В результаті археологічних розкопок була знайдена Троя, причому саме в тому місці, про яке говорилося в міфах. Розкопки підтвердили, що місто кілька разів руйнували вороги. Кілька років по тому були розкопані руїни величезного палацу на острові Крит, про який також розповідалося в міфах.

Так з’єдналися разом історії про явища природи і богів, які керують цими силами, і розповіді про реальних героїв, які жили в далекі часи. Стародавні легенди стали міфами. Хоча образи міфічних героїв і прийшли з далекого минулого, їх історії продовжують хвилювати людей і в наш час. Вони продовжують жити сьогодні у творах живопису, літератури і музики.

Міфологічні образи зустрічаються і в мові. Так, з грецької міфології прийшли вирази:

Объяснение:

1)Приблизно у середині 20 століття близько 1932 року.

2)Де, ід О. Маккей та Емма Рей Рігс одружилися в Солт-Лейкському храмі 2 січня 1901 року, вони були першою парою, запечатаною в той рік. 69 років їхнього подружнього життя є взірцем безкінечної відданості чоловіка й дружини одне одному. Силу їхнього шлюбу відзначали і друзі, і сторонні люди. Сестра Маккей одного разу розповіла таку історію.

«Я супроводжувала чоловіка на освячення будинку зборів у Лос-Анджелесі. Ми зупинилися на бульварі Уілшир, щоб помити машину. Я сиділа на лавці, а Президент стояв біля машини. Раптом десь коло ліктя я почула тоненький голосочок: «Цей чоловік, здається, любить вас». Я здивовано повернулася і побачила симпатичного хлопчика років семи з темним кучерявим волоссям та великими карими очима.—Що ти сказав?

—Я сказав, що, здається, цей чоловік любить вас.

—О, так, він любить мене. Він мій чоловік. А чому ти так подумав?

—Через те, як він посміхається вам. Знаєте, я б усе на світі віддав, щоб мій тато так посміхався мамі»2.

До того як Президент Маккей змушений був пересуватися в інвалідній колясці, він завжди підводився, коли дружина заходила в кімнату, підставляв їй стілець і відчиняв для неї дверцята машини. Він також завжди вітався і прощався ніжним поцілунком. Ця традиція не змінилася і коли обоє вони опинилися в інвалідному візку. Одного разу, коли Президента Маккея везли коляскою на збори, він вигукнув: «Ми мусимо повернутися. Я не поцілував на прощання Рей». Його відвезли назад, щоб він виконав цей ніжний ритуал, який став невід’ємною частиною їхніх стосунків3.

Данину шлюбу Маккеїв віддала молода пара, яка готувалася до одруження. Один із синів Президента Маккея Лоуренс Маккей розповідав про такий випадок.

«Коли батько і мати жили за адресою 1037 Іст-Саут-Темпл [у Солт-Лейк-Сіті], до їхнього будинку під’їхала молода папа-ра, вийшла з машини і сіла на газоні біля входу. Молодий чоловік освідчився молодій дівчині. Як він потім розповідав це комусь із сім’ї, він хотів, щоб їхнє подружнє життя було таким же ідеальним, як подружнє життя Президента Маккея і його дружини

3)не знаю))) сорри