нужно Підкресліть відокремлені означення, розставте розділові знаки. 1.Огірки вкриті колючечками кололи кололи делікатні руки хлопця. 2.І дивне серце п’яне і завзяте відчує певність. 3. Рум’яна і щаслива вона вся дихала щастям.

Мета: - домогтися засвоєння учнями правил правопису НЕ з дієприкметниками; 
- сформувати уміння правильно писати Не з дієприкметниками; 
- збагачувати словник школярів дієприкметниками; 
- вчити дітей орієнтуватися в ситуації спілкування; 
- формувати уміння будувати діалог розгорнутими, поширеними реченнями, додержуватись правильного інтонування речень; 
- виховувати культуру спілкування. 
Тип уроку: комбінований. 

ХІД УРОКУ 
І. Орг. момент. 
ІІ. Повідомлення теми уроку. 
ІІІ. Актуалізація опорних знань. 
Завдання до учнів: пригадайте, як пишеться НЕ з різними частинами мови. 

ІV. Сприйняття і засвоєння учнями навчального матеріалу. 
1. Робота з підручником: розгляд таблиці «Написання НЕ з дієприкметниками» (7; стор. 50). 
2. Тренувальні вправи. 
Прочитати, пояснити написання НЕ з дієприкметниками. 
Увійшов я в сінечки, а сінечки не метені. Увійшов я в світлицю, а світлиця не топлена, діжка хліба не мішана. Лука негребена схожа на дівку нечесану. Де багато господинь, там хата не метена і каша не варена. Не хвалися піччю в нетопленій хаті. 
Народна творчість. 
Диктант з коментуванням. 
Я часто ночами пригадую знов дитинства сполохану казку вам, мамо, за вічну любов і щедру незміряну ласку. Схилялось над ліжком привітне чоло, дрімали натомлені оч вам, мамо, за Ваше тепло і довгі недоспані ночі. Дитинства не жду я із вирію знов, не вернеш і мамину казку Вам, мамо, за вічну любов і всю неоплачену ласку вам, літа, за хліб і сіль, за радість і невиплаканий біль. 
З творів Д.Луценка. 
Подані фразеологізми ввести до самостійно складених речень (усно). Якими частинами мови (особливими формами ) є виділені слова? Пояснити написання не. 

Ділити шкуру невбитого ведмедя. Йому закон не писаний. Незбагненними шляхами (Незбагненна мудрість). 
3. Розвиток зв’язного мовлення. Складання діалогів на задану тему, але для різних ситуацій спілкування. 
Пояснення вчителя. 
- Для спілкування, тобто ведення діалогу, важливо встановити контакт зі співрозмовником. Є правила, дотримання яких під час спілкування зближує людей. 
- Запишемо ці правила. Що б ви додали до них? 
Правила спілкування 
1. Звучання власного імені завжди приємне людині. 
2. Посмішка на обличчі – ознака позитивного налаштування співрозмовника. 
3. Комплімент, «золоті слова» поліпшують стосунки. 
4. Не поспішай говорити, поспішай слухати. 
5. Криком дуба не зрубаєш. (З нар. творчості) 
Практична вправа «Умій слухати співрозмовника» 
Робота в парах (розподіл учнів – як сидять за партами). 
1. Поверніться обличчям один до одного і протягом двох хвилин розповідайте по черзі про дієприкметник усе, що знаєте. 
2. Тепер кожен перекаже те, що почув від співрозмовника.(2 хв.) 
3. Обговорення: Чого бракувало вам, коли ви говорили? Що для вас було легшим: розповідати, слухати, переказувати? А що важче? 
4. Висновки: що ви вже вмієте, чого ще треба вам навчитися? 
Практикум. Тренувальні вправи у складанні діалогів на тему «Вивчення дієприкметника»: 
А) Для учнів з низьким рівнем знань: складіть діалог за поданою першою реплікою: 
- Бабусю, ми учора на уроці української мови розглядали тему «Дієприкметник». 
Б) Для учнів з середнім рівнем знань: складіть діалог відповідно до мовленнєвої ситуації: спілкування з однолітками на перерві . 
В) Для учнів з достатнім рівнем знань: доповнити діалог розкриттям мовленнєвої ситуації – спілкування з учителем на додатковому занятті. 

V. Закріплення набутих знань. 
1. Поясніть правопис не з дієприкметниками: немовлених, неприречену, нерозтрачену, ненароджених, нерозгадану, не чекали, необпалену – звертати увагу на пояснювальні слова. 
2. Творче завдання. Напишіть привітання своїм рідним, використовуючи дієприкметники з НЕ.

Слова об'єднуються в групи (ряди чи гнізда) за значенням та будовою: учити, учитися, учитель, учителька, учительст­во, учительська, учительський, учень, учнівство, навчання, нав­чальний, заучувати, переучувати, недовчити, завчити, зав­чений та ін. Такі групи слів називаються спорідненими, або спільнокореневими словами.

Корінь — це спільна частина споріднених слів, яка вира­жає їх загальне значення. Такою спільною частиною наведе­ного ряду слів е-уч- (-вч-). Вона й виступає коренем кожного з цих слів. Отже, для виділення кореня у слові треба дібрати споріднені слова.

Слід відрізняти справді споріднені слова від неспоріднених. Наприклад, у групі слів водяний, підводний, заводнити, заводити, розводити, доводити, заводський, заводчани виді­ляється спільна частина -вод-. Чи є вона коренем для всіх Цих слів? Ні, бо не всі ці слова за значенням споріднені. Тут маємо три групи споріднених слів: 1) водяний, підводний, за­воднити — корінь -вод-, що в слові вода; 2) заводити, роз-водити, доводити — корінь -вод-, що в дієслові водити; 3) sa­mt водський, заводчани — корінь -завод-, що в слові завод.

Объяснение: