Прочитайте. Знайдіть дієслова та дієслівні форми, з'ясуйте їх значення, вкажіть морфологічні ознаки виду, перехідності/неперехідності, час, число та б. Укажіть синтаксичну роль у реченні дієслів та дієслівних форм. Море поблискує злою блакиттю, водяний пил б’є його білим крилом. Вигнулось, знялось крило вгору і, пронизане сонцем, упало. А за ним летить друге і третє. Здається, що незнайомі блакитні птахи налетіли раптом на море і б’ються завзято грудьми, піднявши вгору білі широкі крила. Вітер заганяє дихання назад у груди. Взяв дерева за чуба і гне до землі. Все зігнулось на острові-кораблі, що несеться по морю на чорних вітрилах (За М. Коцюбинським

  Сьогодні вранці я збиралася на прогулянку,адже був вихідний день і мені нема було чого робити вдома. На вулиці була дуже гарна та ясна погода,яка так і манила мене. Коли я вийшла,то ,чомусь, нікого не було з моїх товаришів та друзів, і це мене  засмутило,бо дуже хотілося пограти  у нову гру. 
  Так я сиділа  дуже довго,але раптом,щось маленьке промайнуло в мене перед очима. Я не зрозуміла нічого і продовжумала сидіти на лавочці. Через декілька хвилин до мене ,з великими очима,підбігло діти,які голосно викрикували незрозумілі слова:
-Де?!
-Ти бачила?!
-А куди пролетіла?!
-Куди?!!
Я, не розгубившсь, запитала:
-Що і куди пролетіло? 
А вони мені:
-Тільки-но що біля тебе пролитав стриж,куди він полетів,куди?!
Я,трохи подумав,зрозуміла про що йде мова і сказала:
-Здається туди полетіла щось маленьке  і дуже швидке,-і показала у сторону до великого дуба.
Усі діти раптом побігли туди, і я вирішила не відставати від них.Коли ми підійшли до того дерева,то побоачили маленького стрижа,що лежав біля дерева майже не рухаючись. Діти,не помітивши мене, почали вигадувати,як до маленькій пташці,і я запропонувала:
-Давайте віднесемо її до діда Панаса,він дуже любить птахів і з радістю нам до
Діти дуже зраділи моїй пропозиції і кричали:
-Веди!
-Веди,скоріше!
І я відвела усіх до діда. Спочатку він уважно розглянув пташку,щось дуже швидко зробив,дав її води...і вона опритомніла. Виявилося,що у пташки було зламане крило,а дід Панас легко перев`язав його.
-Дякуємо вам!Дякуємо!-кричали ми діду. 
А потім усі і подякували мені:
-Дякуємо і тобі, ти нас дуже виручила! Пішли з нами гратися!
-Авжеж ходімо! - з радістю сказала я.
 Так я познайомилася не лише з новими й гарними друзями,а й до бідній пташці. Це був найкращий день! 
    

Надеюсь тебе понравилась моя сказка)

Україна... скільки емоцій виникає у мене коли я чую це слово - і радість, і смуток, і журба, і гордість... і цей список можна продовжувати до безкінечності. Якою б безталанною не була б наша Україна, проте для нас вона була, є і буде спільним домом. А ми, сучасне покоління, просто не розуміємо цього. Які б важкі часи не переживала наша ненька-Україна, вона завжди давала нам прихисток. Прикро, що сучасна молодь не знає нашої історії, і тому їм байдуже на усе... Тож давайте схаменемось і підіймемо бойовий дух нашої держави, адже Україна - наш спільний дім!