УМАЛЯЮ Пунктуаційну помилку допущено в реченні ( )А Рожевий пил спадав, синіло все кругом, і коси золоті зоря вплітала в трави.Б Коли він торкнувся смичком до струн скрипки, все на світі зникло і залишилася тільки музика.В Море так невпинно голубіє під стінами скель і сонце так світить ласкаво, що аж каміння сміється.Г Коли тиша навшпиньки заходить у ліс, тоді листя горнеться до гіллячки, і вітер швидкокрилий лягає спати.

Думаю Б

Объяснение: должно быть так:

Коли він торкнувся смичком до струн скрипки - все на світі зникло і залишилася тільки музика.

Прислухайтесь до пташиного хору: в лісах, парках, садках. На різні

голоси славлять весну дрозди, коноплянки, щиглики та інше

голосисте царство. А он здалеку озвалася іволга. Десь по переду гучно

закувала зозуля. Та найгучніший голос у солов’я. Серед свіжого

листя кущів затаївся цей невтомний співак, і чути його чистий голос

далеко-далеко.

Навіть в озері завзято змагаються в своїх співах жаби. Буйно

піднімаються хліба, а над ними, мов чорні стріли, шугають ластівки.

Здається, вони ніколи й не відпочивають.

Насувається здалеку темна хмара. Увечері загуркотів перший

весняний травневий грім. Мабуть, дощ буде!

Объяснение:

На покуті, залитій сонцем(означення), під сліпучою синявою неба сидів старий Чумак.

Він, бронзовий і мускулястий(означення), дивився кожному в очі.

Патріарх свого племені, дебелого й рясного(означення).

Щойно прийшовши з роботи, лише скинувши кашкета(дієслово), сидів він під сліпучо-синім небом, тримаючи на руках сонне дитинча.

Воно спало сидячи, припавши солодко зарожевілим личком до ковальського фартуха(дієслово).

Це вона, Галя(іменник).

Руки, намальовані широченними мазками(означення), вражали своєю правдою.