Виправте помилки, що допустив старшокласник під час творення ступенів порівняння прикметників. "Більш ясніший, менш рішучий, самий розумний, сильніший мене, найдобрий, найбільш дешевий, за дуже важкий"

Сьогодні ми з батьками вирішили прикрасити нашу новорічну ялинку.  Я пішла на горище по прикраси. Ох, які вони чудові, так красиво мерехтять на світлі,що аж душу гріє. Татусь дістав гирлянди і ми всі дружно стали прикрашати нашу красуню. Матуся подавала прикраси а я вішала їх на ялинку ,як  мені хотілось. Вийшло доволі не погано. Тільки чогось бракує. О, звісно, ввімкнути в розетку гирлянки. Одна секунда і ялиночка вже мерехтіла різними барвами. Я не могла відвести погляду, настільки це було красиво. Іграшки на ялинці немов придавали казки цьому дійству. Ми всі дружно задивились на неї. Получилось чудово. Новорічний настрій гарантовано. Тепер і в нашому домі з*явилась новорічна атмостефа і все завдяки цій пухнастій, зеленокосій красуні.

Ясний зимовий день. Сонце світить сліпуче яскраво. Навколо все білим-біло. М'який пухнастий сніг рівним шаром покрив землю. Сніг всюди: на лавках, на дахах будинків, на деревах. Дерева стоять у снігу, немов яблуні в цвіту. Білі-білі. І тільки подекуди видніються червоні кетяги горобини. Під ряботинням багато пташиних слідів. Ворони, снігурі, синиці прилітають подзьобати ягоди. Дуже ошатна під шапками снігу ялина. У чистому повітрі пахне хвоєю. Красів зимове вбрання і у берізок.Холодно. Під ногами скрипить сніг. З труби маленького запорошеного снігом будиночка в небо стовпом йде дим. День морозний. Мороз скував кригою річку. Хлопці з радісними криками, розмахуючи руками, спускаються на санках з крутого берега річки. Їм не страшний мороз. Їм весело. А сніг блищить на сонці, іскриться, переливається.Але зимовий день короткий. Непомітно і швидко настануть сутінки. Або ось.З ранку світить яскраве сонце на блакитному чистому небі. Сніг переливається різнобарвною веселкою, легкий морозець. У такий день приємно стати на лижі і піти в зимовий казковий ліс. Тут надзвичайно тихо. Таємничо стоять ялини, закутані в теплу білу шубу зі снігу. Дмухнув легкий вітерець, з найближчою гілки осипався сніг. Пролетіла велика ворона і змахнула сніг на доріжку. Я йду вздовж узлісся і насолоджуюся цією суворою і казковою красою. Здається, все завмерло навколо, але це оманливе враження. Десь на верхівці сосни метушиться білка, далеко заєць-біляк. Зима диктує свої закони, але життя не зупиняється ні на хвилину, мешканці лісу зайняті своєю повсякденною роботою. Я теж іду додому - пора готуватися до навчальної тижня. Розпал зими. Холодно, вітряно. Як добре, що сьогодні неділя і не треба нікуди виходити. Я підійшла до вікна, щоб подивитися температуру на градуснику. Мінус десять. Навіть поежілась, подумки уявила, як пробирає до кісток цей пронизливий вітер. У нас під вікном росте горобина. Вона помітно розгойдується під натиском вітру. Раптом її обліпила зграя снігурів. Вони діловито розсілися на гілках, озирнулися навкруги і стали клювати яскраві соковиті ягоди. Дерево велике, яскраво-червоних кистей достаток, тому птахи не метушаться, всім вистачає. Наклювали вдосталь, снігурі вип'ятили яскраво-червоні грудки, як на виставці. Ймовірно, вони чекали команди ватажка. Відпочивши після рясного обіду, птахи відлетіли. А я здивувалася - дерево було сіре, не залишилося жодної червоної грона. Як добре, що є такі зимові їдальні для наших птахів!