Закінчення -у в формі родового відмінка мають усі іменники в рядку:А. Крим, Львів, МиргородБ. десяток, нарцис, хорВ. Харків, атом, язикГ. фокус, кір, займенник​

В. Харків, атом, язик

У кожного є вулиця своєї мрії. У когось це спокійна вулиця з різними кафе з обох боків, а в когось вулиця шумного мегаполісу.

Вулиця моєї мрії виглядає так:

Тиха та спокійна вулиця спального району з широкими тротуарами та деревами. Я хочу бачити яскраві, великі клумби, високі дерева, в тіні яких можна ховатись влітку, зручні лавки, невеликі, трохи старі ліхтарі.

Будинки з зеленими огорожами, дитячі майданчики і люди, що прогулюються з собаками теж є на вулиці моєї мрії.

Что-такое, добавь свое, возможно.

Автор: _kot_stories_

Місто на камені.

Є на Поділлі місцина, подібної до якої не знайдеш у цілій країні. Тут стоїть на кам’яному півострові древнє місто Кам’янець-Подільський.  

Цей важливий оборонний вузол на шляху зі Східної Європи до Балкан уходив до складу кількох держав: монголо-татарської орди, Великого князівства Литовського, польської Корони, Туреччини, Росії; та СРСР. Але місто по духу завжди залишалося українським.

У створенні неповторного обличчя Кам’янця  взяли участь представники різних народів. Але найбільшими складовими в культурі Кам’янця були українська та польська, адже місто виросло на межі заселення двох народів.  

За Польщі Кам’янець був місцем ув’язнення багатьох українських патріотів. У фортеці тримали незламного Устима Кармелюка. З цим епізодом в історії міста пов’язана цікава місцева легенда.

Кажуть, коли Кармелюка везли до фортеці, його побачила молоденька польська панночка. Закохавшись у мужнього красеня, вона почала шукати б визволити його з неволі. Піднявшись одного дня на 40-метровий мінарет, прибудований турками до Петропавлівського собору, панянка вистрілила з лука в те вікно Папської вежі, де мав знаходитися в’язень.  До стріли, крім записки, було прикріплено згорнуту в кульку довгу і міцну турецьку шаль.  

Кажуть, що Кармелюк втік з фортеці  завдяки цьому  подарунку...  

Кілька днів пробув у Кам’янці в 1846 році Тарас Шевченко, мандруючи Україною за завданням Археографічної комісії.  

Майже вісім місяців у часи визвольних змагань  Кам’янець був тимчасовою столицею Української Народної Республіки.  

Так дивно відобразилася на долі маленького містечка на Поділлі вся історія України.  Кам’янець-Подільський залишається в пам’яті як символ українського духу, що протягом століть гартувався вогнем і мечем.