Після ознайомлення вам потрібно створити портретний нарис свого кумира/родича у пібліцистичному стилі. ПАМ*ЯТКА СТВОРЕННЯ ТАКОГО НАРИСУ Як працювати над портретним нарисом 1. Почніть портретний нарис з пошуку героя. 2. Зберіть інформацію про людину. Гармонійно поєднайте документальне та художнє. 3. Складіть попередній план портретного нарису. Композиція нарису складається із зав’язки, розвитку дії, кульмінації і розв’язки. 4. Визначте структуру нарису. Ви можете викладати інформацію як у хронологічному порядку (він був, потім зробив, потім став), так і у зворотному (зараз він займається…, але був час, коли ця людина….. Можно про любого известного человека

а) стилістично забарвлені:
Львівсько-Волинський басейн, газове вугілля (високолетюче, енергетичне вугілля),
перехідне вугілля від газового до жирного, Жирне вугілля, високим хімічним потенціалом, потужність пластів,
б) стилістично нейтральні:

...розташований на півдні Волинської і на півночі Львівської областей. Основна частина запасів вугілля...,характеризується,
інші запаси, на глибині 300-500 м, максимальна,
2,8 м.

Як бачимо, стилістично нейтральна лексика - поняття щоденного вжитку, а стилістично забарвлена лексика виражає в тексті наукові чи технічні поняття.

У книзі Юрія Винничука “Місце для дракона” все перевертається з ніг на голову: дракон зовсім не лютий і кровожерливий хижак, що поїдає пишних молодиць, а добрий травоїд­ний мрійник та романтик. Тішиться метеликам, пише вірші та читає Біблію. Біля його печери замість людських останків милують око доглянуті клумбочки мальв, а своє полум’яне дихання він спрямовує тільки вгору – щоб не нищити природу. А найцікавіше, що дракон, він же Грицько, пише вірші. Лише одна річ залишається незмінною: у світі й досі діють “драконячі закони”. Традиції, мислить володар, у князівстві якого миролюбно живе дракон Грицько, зобов’язують будь-що вбити дракона.  Тож князівські посланці скликають лицарів із усіх усюд, проте, зібравшись докупи, відважні лицарі… роз’їхались, адже “лютий хижак” й гадки не мав з кимось боротися, щоб бува не завдати нікому шкоди. Ось така каламбурна зав’язка Винничукової повісті-казки. Далі, як за сценарієм, розпочинається підступна гра на людських, тобто на драконячих, емоціях: князь усе частіше навідується до свого буцімто друга дракона й розпо­відає про свої клопоти через нього. М’якосердий Грицько, він же “кровожерливий” дракон, погоджується битися з лицарями, щоб догодити князеві. “Життя володаря не варте й одного рядка поета”, – розпачливо промовляє Грицькові його наставник і вчитель, самотній старий пустельник. – “Навіщо виховував у ньому розуміння краси й добра? Навіщо зробив з нього поета? Поети так тяжко помирають, і нема їм на цьому світі місця, бо вони нетутешні”.  Продовжуючи демонструвати весь парадокс того, що відбувається, автор укладає в уста дракона не менш парадоксальну прощальну молитву до Господа. Але чи принесло вбивство дракона спокій та мир у князівство? Ні, воно лише пробудило лихі інстинкти. “Що станеться, коли народові буде замало смерті змія, бо зло ним не вичерпалось? Що буде, коли він кинеться шукати й інші джерела зла? Одного дракона на всю державу замало. Де взяти ще стільки драконів, аби кожен мав кого розп’ясти? Де взяти стільки юд, аби мали на кого перекласти провину? Коли народ не має кого проклинати – сили його підупадають. Боже! Пошли нам драконів!” – роздумує автор. Доповнює ці апокаліпсистичні роздуми фастасмагорія про тоталітарне місто щурів “Ласкаво в Щуро­град”. Автор говорить вустами головного персонажа: “Ми народ ліриків, а не воїнів. І вже тому приречені на загибель. Народ, що не породив жодного диктатора, не може називатися нацією.  Це лише юрба, об’єднана мовою, вишиванками й піснями про безсмертя. Зважте – співають про безсмертя, перебуваючи на порозі смерті!”.

Подробнее - на -