Утворіть від слова прикметник за до суфікса -ськ- Кагамлик

кагамликський

Объяснение:

Всі прекрасно знають, що таке калюжа. Калюжа - це як болото, тільки трохи інше. Калюжа має різні розміри - маленькі, великі, середні. Вона, звичайно, дуже брудна, яка має погані бактерії,які називаються мікроби. Якщо ти любиш пригати по калюжам - будь обережним. Ти можеш впасти, або забруднити свій одяг. Зимою калюжі замерзають. Замість калюж, стають - льодовики, так скажімо. На них діти та підлітки дуже полюбляють кататись, і це, справді весело. Тільки вона може тріснути в любий момент, та це дуже ризиковано. Коли виходить сонце - льодовики тануть, та з'являються знову багато калюж, та болота. Мені подобаються калюжі!

Давні слов'яни – група племен, які належали до індоєвропейської спільності – предки сучасних слов’янських народів Східної, Центральної і Південної Європи. Слов'яни – велика група європейських народів, об'єднаних близькістю мов і спільним походженням. У мовному відношенні усталений поділ на східних (українці, білоруси, росіяни), західних (поляки, чехи, словаки, лужичани) і південних (болгари, македонці, хорвати, словенці, боснійці, чорногорці, серби). Слов'янські мови належать до індоєвропейської мовної сім'ї. Велике переселення народів – грандіозні етнічні переселення, які відбулися в Європі у 4–6 ст. Спричинене гунською навалою Велике переселення народів викликало утворення ряду варварських королівств – ґотів, вандалів, бургундів, франків, лангобардів та інших. Велике розселення народів призвело і до так званого Великого розселення слов'ян. Велике розселення слов’ян відбулося в Європі у 6–7 ст., коли слов’янські племена з’являються у Подунав’ї, у глибинних районах Балканського півострова – на півдні, на заході доходять до Ельби та балтійського узбережжя; на північному сході заселяють верхів’я Дону й Волги. Внаслідок Великого розселення слов’ян був започаткований поділ слов’ян на етнічні групи, що започаткував формування сучасних слов’янських народів. Візантія, Візантійська імперія – держава, що існувала у східній частині Римської імперії від кінця 4 до середини 15 ст. Свою назву здобула від давньої колонії на узбережжі Босфору – Візантія, на місці якого імператор Константин у 330 р. заснував столицю держави – Константинополь. Візантія вважалася наступницею Римської імперії, тому візантійці називали себе римлянами – «ромеями», а свою державу «ромейською». Офіційною мовою в 4–6 ст. була латина, а потім грецька.