Корінь у слові велетенський

Відповідь:

Кожна людина пам'ятає себе маленьким. І, напевно, всім, без винятку хотілося швидше стати дорослими. Так вже влаштоване життя, потім подорослішавши і відчувши всі життєві труднощі, хочеться хоч на мить повернутися в дитинство. На дитинство відведено людині зовсім небагато часу. Воно плавно переходить в юність, потім в зрілість.

Молодість – це найцікавіший період у житті людини, коли в голові багато різних цікавих і креативних ідей і взагалі все ще попереду.

Чи легко бути молодим? На це запитання є два варіанти абсолютно протилежних один одному відповідей.

З одного боку, молодим бути дуже легко тому, що поруч завжди є хтось зі старших, хто до порадою і підтримає у важку хвилину. З іншого боку, іноді молоді стикаються зі стіною повного нерозуміння з боку дорослих, які зовсім по-іншому дивляться на багато речей. Можливо, багато в чому дорослі надалі і виявляються праві, адже у них набагато більше життєвого досвіду. Тому, якщо виникають якісь спірні питання, що краще все-таки прислухатися до поради дорослого.

В молодості необхідно визначитися з вибором професії. Це дуже важливий життєвий питання, від якого буде залежати дуже багато чого в подальшому. Із безлічі професій треба вибрати своє, те, до чого прагне твоя душа і те, чим має займатися все життя. Дуже добре, якщо вибір буде зроблений правильно, тоді вся подальша життя буде здаватися казкою, адже займатися улюбленою справою – це ж прекрасно.

А взагалі, радість, щастя, кохання, мрії – це все молодість і це все чудово. Ще не встигли зробити в житті якихось помилок, які дуже важко, а часом неможливо виправити. Живи, насолоджуйся і радій життю. Тільки не варто забувати, що кожна людина – коваль свого щастя, і, як повернеш своє життя у молодості, так і проживеш. Головне, не оступитися, щоб потім не довелося шкодувати.

Пояснення:

Відповідь:

Листок із завданням наче корова язиком злизала. Я без усілякої надії поїдав очима вивернутий рюкзак. Плакав мій твір, а разом із ним і оцінка... Я звів погляд угору, намагаючись уявити той плач дуетом. Цікаво-цікаво, виявляється, доки я тут проводив свої рюкзачні розкопки, моя персона зацікавила чоловіка навпроти. Він розглядав мене ледь примруженими очима, злегка схиливши голову до плеча. Сидів вільно, з комфортом так умостився, закинувши ногу на ногу. Бачили б ви його черевики - з гудзичками збоку! Та що там черевики - він був з метеликом замість краватки, таким стиляжним, з блискітками. А на носі - ви тільки уявіть собі - справжнісіньке пенсне! А розглядав мене так, ніби це не він у своєму прикиді дивакувато виглядає. а я звалився з Місяця. На мій запитливий погляд звівся, підійшов до мене:

- Бонжур, мсьє! Чи не заперечуєте проти до ?

Він тримався з таким почуттям гідності (я б навіть сказав, його розпирало від власної важливості), що я мимоволі схопився на ноги й виструнчився:

- Боюсь, мені ніхто не до . я відсіяв потрібні записи.

Його губи під вусами розійшлися в іронічній, ледь зверхній посмішці:

-  Не витлумачте як хвалькуватість, та для Еркюля Пуаро немає загадок без відповідей.

- Як же Ви можете знайти те, чого ніколи не бачили і що я сам не втраплю розшукати?

- Я й не буду шукати. Це тільки лондонські нишпорки звикли гасати по підворітнях. У Пуаро відповіді тут, - і він легенько постукав пальцем по своїй абсолютно лисій голові.

А потім жестом фокусника потягнув з моїх рук листок, на якому я щойно розв'язував задачу, перевернув його другим боком - і я побачив свої нотатки для твору.

- Але як?...

- У Пуаро всі відповіді тут, - і він повторив постукування ігати, аналізувати, робити висновки не вміє краще за Еркюля Пуаро ніхто.

Після цього скромного спіча він ледь нахилив у прощальному жесті свою ідеально круглу й ідеально мислячу голову й повагом рушив з парку.

Пояснення:

Еркюль Пуаро - герой детективів Агати Крісті