Зробіть синтаксичний розбір речення. Плоди й насіння збирали після повного їх достигання, а корені викопували напри- кінці літа або восени: у цей час у них на- громаджується найбільший запас речовин, які потрібні для лікування. (Р. Кобальчин- ська)

1. Материна любов, ласка, її незабутні очі супроводжують нас усе життя.  Тож не даремно кожен із нас чується молодим і всесильним доти, поки жива  мати. 2. Ніколи не/було кращого побратимства для військової справи, як  побратимство Нечая з Богуном. 3. Людська недоля будила   не розпач в мені, а бажання кращої долі, яснішої. 4. І тоді стара хата  ставала незвичайною, бо стояла вся в прекрасному живому вінку, в центрі  пелюсткового багаття . 5. Неодмінна умова виготовлення фарб:  використовувати не свіжі квіти чи трави, а висушені. 6. Рибка  насправді не була неслухняною – вона просто була цікавою до всього і  зовсім не боязкою. 7. У нас не було ні правди, ні волі, у нас  відбирали віру. 8. Наше знайомство було незвичайне, і я його повік  не забуду. 9. Без сумніву можна, вважати: ні/хто з українських  письменників за останню половину віку не справив більшого впливу на  громадську думку в Україні, як Гончар. 10. Ніщо не гине навіки,  окрім марного. 11. Він не обіцяє спокою, він вимагає високого  ладу душі, він не дозволяє розмінювати життя на дрібниці, він не допускає  спрощень, він не вдовольняється частковостями, несуттєвістю, мізерними  окрайцями життя, бо ж людині потрібен цілий світ.

Кожна людина несе відповідальність навіть за ті вчинки, які вона не зробила. Бо якщо вона – частина суспільства, то відповідальність падає також і на неї. Від цього нікуди не дітись. Хоча це й деякою мірою не зовсім справедливо, однак без цього неможливо досягнути поставлених цілей, вивести спільноту на вищий рівень моральності. Ми звикли жити погано і не можемо повірити в те, що наше життя якось можна покращити. Нам не вистачає віри, що ми самі маємо владу над нашею долею. То про яку тоді відповідальність можна говорити?! Гадаючи, що кожен відповідає сам за себе, нам живеться легше. Але насправді це не так. Кожен відповідає за вчинки, ідеї, принципи суспільства, у якому він живе. З цим можна не погоджуватись, в це можна не вірити, але такі наша невіра ще більш підтверджують мою теорію. Людина найбільше боїться трьох речей: старості, смерті і відповідальності. Та якщо із першими двома фобіями не можна боротися, то із боязнею відповідальності можна і треба вести боротьбу. Інакше така наша безхребетність може призвести до втрати особистості, чого нам усім дуже не хотілося б. Працюймо над собою і не забуваймо про те, що ми - лише тінь того, ким ми маємо бути.

Подробнее - на -

Объяснение: