Опишіть свої думки та відчуття під час відвідування концерту (6-7 речень) з використанням прислівників очень надо ​

Нещодавно я зі своїми друзями відвідала(в) концерт своєї улюбленої музичної групи. Концерт був на головній пощі нашого міста, на ній було настільки багато людей, що було легко загубитися. Перед початком ми зробили декілька фото на пам'ять, а через декілька хвилин почули музику. Я була(в) у захваті від того, що побачила(в) своїх кумирів. Протягом трьох годин музика гучно звучала на усіх сусідніх вулицях. Спочатку пісня була спокійна, а потім стала енергійна. Я досі згадую ті моменти, вони назавжди запам'яталися мені.

...В автобусі Оксана зайняла зручне місце й безтурботно поринула в свої мрії. Не зважила, коли на одній із зупинок увійшла і стала якраз біля неї літня жінка з важкими сумками. Пасажири попросили дівчинку поступитися місцем. Та Оксана вдала, ніби не чує..А лише зверхньо подумала: «Невелика пані, якщо з торбами носиться...»
Увечері Оксана з матір'ю та батьком подзвонили до нових сусідів, які справляли новосілля і запросили їх на знайомиш. Двері відчинилися і на порозі стала жінка, яку Оксана так образила своєю нечемністю в автобусі, а на столі було частування з тих самих важких сумок.
Оксана ладна була провалитися крізь землю. Мати вихваляла перед новою сусідкою свою доньку, яка вона вихована та скромна, і вчиться добре, і вдома допомагає. І кожне II слово, як насмішка, стьобали дівчину. А сусідка спокійно, розуміюче дивилась їй просто в очі. Той погляд надовго запам'ятався Оксані.

Часом потрібен гіркий урок, щоб людина зрозуміла, що причиною багатьох її неприємностей і невдач у житті є елементарна невихованість.

Как приятно гулять в зимнем лесу! На солнце снег сверкает, блестит, переливается всеми цветами радуги. Величественно красуются деревья, укрытые снежными покровами. Пушистый снег лежит на разлогих ветках елей. Кажется, будто волшебник одел всю природу в сказочные белые наряды.

Воздух чистый, прозрачный, звенящий. Хочется бесконечно вдыхать терпкий аромат зимнего леса. Мельчайшие пылинки переливаются в лучах солнца. Дышится легко и непринужденно. Мороз пощипывает щеки, рисуя на них яркий румянец.

Верхушки деревьев, укрытые снегом, плавно колышутся под порывами ветра. Ветки опустились под тяжестью снежного покрова. В зимнем лесу стоит тишина, не слышно разноголосого пения птиц. Изредка слышится карканье ворон, стрекотание сорок, постукивание дятла.

Снег весело скрипит и потрескивает под ногами. Мне нравится рассматривать снежинки. Какие же они красивые и необычные! Самое удивительное то, что они все разные. Кажется, будто сказочный мастер сделал эти совсем маленькие, ажурные звездочки.