2. У якому реченні дієслово з не пишеться разом? а) Ти, може, серденько, того й не/знаєш, як гарно, любо як співаєш (Л.Глібовб) Слово – не горобець, вилетить – не/піймаєш (Народна мудрість).в) Недовго в ніч гуляли козаки: поблизу святого міста гуляти довго не/дозволяли (П.Куліш).г) Бійці не/хтували небезпекою, рвалися вперед (І.Ле).​

Відповідь: Бійці нехтували небезпекою, рвалися вперед

Пояснення:

1. Складним з різними видами зв’язку є речення
Б. Коли на небі зарожевіла тоненька смужка, озеро почало прокидатися: на його поверхні з’явилися ледь помітні відблиски світла.

2. Складним із сурядним і підрядним зв’язком є речення
А. Начебто звідусюди дивляться на тебе сині очі восени, й ти відкрито, відчуваючи душевне здоров’я, силу, теж дивишся в ті очі, що випромінюють приязнь і ласку.

3. Складне речення з Безсполучниковим і підрядним зв’язком утворюється, якщо до частини « Уранці вітер ущух, повітря стало прозорим...» додати фрагмент 

В ... хоча небо все ще було затягнуте хмарами

4. Добрий приклад до кожного виду речення( один приклад є зайвим
1. Із сурядним і підрядним зв’язком Д. Тієї весни жодна чайка не гніздилася на луках, а всі притулились на островах, хоч як було там тісно.
2. Із сурядним і Безсполучниковим зв’язком Б. Осінь бісером синім, кра вишиває полотна туману, із-за хмар сонце іноді блисне, і стає все таки невпізнанним.
3. З підрядним і Безсполучниковим зв’язком В. Море тому й велике, що не нехтує дрібними річками: воно раде будь-якій воді.
4. Із сурядним, підрядним і Безсполучниковим зв’язком А. Добро- неначе пух: його розвіює найменший вітер, а ненависть- це чавун, який тисне, давить і розчавлює.

5. Пунктуаційну помилку допущено в реченні 

Г. Коли тиша навшпиньки заходить у ліс, тоді листя горнеться до гіллячки, і вітер швидкокрилий лягає спати.

6. Доповніть речення кількома частинами так, щоб утворилася складне речення з різними видами зв’язку.
Потрібно правильно харчуватися, потрібно любити фізкультуру, щоб бути здоровим, а не хворим та немічним.

"Сонце сходить,то й ніч близенько"-казала моя бабуся колись мені,коли я була маленька і це було у неї в селі.Я завжди її любили,а ці ніжні бабусині слова завжди згадувалися у мої голові,як найкращі спогади дитинства.
У мене народилася донька.Зараз їй 5 рочків.
-Доню,час лягати спати!-промовила я
-Мамо,я не хочу
-Сонце сходить,то і місяць близенько-промовила я
-Мамо,а сонечко теж рано лягає спати?
-Доню,так...Воно завтра раненько встане і буде будити усіх людей своїм світлим волоссям.
-Добре,мамо.До браніч.
-До браніч,сонечко.
Вмить ці слова стали не тільки мені близькими,а й моїй доньці.Колись вона їх також згадає.