Анотацiю почтили , бо(н, нн)у, ма(н, нн)у i Мадону расскрыть скобки​

Тисячі років може лежати в сухій землі зерно, та доторкнись його життєтворча крапля води — воно оживає. В усі часи вода перетворювала засушливі степи на плодотворні поля, а спекотні піски — в квітучі оазиси.
Світ походить від води — говорив Фалес Мілетський, один зі стародавніх мудреців. А й справді, історія Землі — це перш за все історія води. У воді виникло життя. Різноманітна і щедра, беззахисна і сильна, вода безперервно змінювала і змінює обличчя нашої планети. То тече в річках і океанах, то парою піднімається в хмари, то покриває водойми льодом.
Що ж таке вода? Здається, простішого запитання не можна придумати, бо вода — це звичайна рідина, яка давно всім відома, а навколо стільки води, що про які дива можна говорити. Постривайте, не поспішайте робити висновки, оскільки звичайна вода є надзвичайно цікавою, невідомою речовиною. Вона заслуговує бути названою 8-м чудом світу. І сьогодні ми переконаємося в цьому.

Я не имею
Боевых наград,
Горжусь отцами,
Помня неустанно,
Что ордена и шрамы
Постоянно
У ветеранов
На груди горят.

Горят они
Сквозь тысячи ночей,
Бередят память
Годы фронтовые,
Ранения,
Увечья роковые,
Глаза бессонницей
Измученных врачей.

Вас, нецелованных
Безусых пацанов,
Война рвала на клочья
И дырявила,
В полях дивизии
И армии оставила
Досматривать
Сюжеты вечных снов.

Я истину, конечно,
Не открою.
Земля Отчизны
Не случайно плодородна,
Обильно политая
Кровушкой народной,
Тысячелетие
Брала в себя героев.

Превозмогая
Трудности и боль,
Не соглашаясь
На вторые роли,
Неистовым накалом
Общей воли
В войне исполнили
Решающую роль.

К тем, кто погиб,
Библейская строка,
Что мертвые
В веках не имут сраму,
И ту войну,
Ту мировую драму
Потомкам
Не забыть наверняка!

Я - родом
Из другого поколения,
Послевоенным
Называется оно,
Но к подвигам нетленным
Я давно
Почтенное имею
Поклонение.

Причастен к ним
И искренне горжусь,
Что славу воинскую
Бережно наследую,
Что с вами вместе
Радуюсь и бедую
И что в наследника
Достойного гожусь.

Когда приходит май,
То над рекой
Цветами белыми
Деревья полыхают.
Под ними
Старые солдаты отдыхают-
Они навечно
Уходят на покой.

Безжалостно
Вас годы мелют в прах,
Но на поверку,
Когда совесть просит,
Идут неспешно те,
Кто в сердце носит
Святую память
О боевых друзьях.

Я не имею
Боевых наград,
Не ведаю,
Что ждет там - впереди,
Но ордена
Рядами на груди
У ветеранов
Пусть всегда горят!