У кожної грамотної людини є своя бібліотека. Сюди входять книги, які їй належать. У когось бібліотека велика та серйозна, набувається довгими роками. Наприклад, велика бібліотека у мого дідуся. У нього в шафах зберігається багато спеціальної літератури з математики, фізики, техніки тощо.
Зазвичай я користуюся книгами своїх батьків. Серед них багато художньої літератури, класики, яка вивчається в школі. Але у мене є також своя власна бібліотека, правда, невеличка. Вона стоїть на окремій полиці. Вона складається з тих книг, які мені дарують на свята.
Більшість цих книжок - історичні романи, романи - «фентезі», а ще історичні енциклопедії з картинками. Я люблю читати про пригоди людей у минулі епохи, а ще про реальних історичних героїв. Мої друзі та родичі всі знають про моє захоплення та намагаються дарувати мені книги з цієї теми.
Правда, в мою колекцію «затесалося» кілька інших книг: учбових, детективи та «жахи» про вампірів. А ще два шикарних ілюстрованих тома поем Шевченка, видані ще за радянських часів. Їх мені подарувала бабуся. Всі книги в моїй бібліотеці - прочитані.
По тому, яка у людини бібліотека, можна судити про його особистість Якщо там суцільні «бандитські» трилери та дурні еротичні романчики, значить, інтереси в людини відповідні. А ось маленька бібліотека ще не означає, що людина мало читає . Адже деякі люди користуються електронними книгами, а інші беруть їх у бібліотеці, щоб не зберігати їх вдома та не витрачати зайвих грошей.
Поделитесь своими знаниями, ответьте на вопрос:
З поданого уривку виписати речення з відокремленими означеннями , розставити коми. Обабіч шляху лежали незнайомі поля перекраяні вузькими довгими нивками. Хліба змиті дощем яскраво зеленіли. Понад самим кюветом ви-струнчились гінкі стебла однакові, незліченні, як солдати. Знову розпо-годилося, показалося сонце. До самого села не трапилося жодної живої душі, тільки де-не-де кам’яні хрести знов біліли над шляхом і написані вугіллям дороговкази на них всі були звернені на захід. Вони знову вийшли на дорогу. Тепер їм раз у раз траплялися назустріч румуни й бессарабці, що везли волами наших поранених. Вони понуро шкутильгали, а румуни в сіряках і високих чорних шапках брели з батіжками поруч возів. Почорнілі від сонця, сухі й нужденні, з випуклими скорботними очима румуни нагадували собою ті розп’яття на білих хрестах, що стоять понад шляхами. Черниш дивився на поранених майже з побожною шаною. Вони вже були там, де він ще не був, і закривавлені, бліді, перебинтовані стали для нього ніби якимись особливими людьми.
Як же виховати в собі сміливість? Як мені здається, першим ділом слід провести з самим собою певну психологічну роботу. Потрібно представити у власному розумі ситуації, коли тобі може знадобиться проявити сміливість. Наприклад, детально уявити, ніби ти йдеш по вулиці і бачиш, як когось б’ють або аналогічну ситуацію. Смілива людина в такому випадку завжди прийде на до боягузлива ж швидше сховається, щоб не постраждати.