1. Випишіть дієприкметники, визначте їх вид, час, рід, число, відмінок. 1. Згаяного часу і конем не доженеш (Народна творчість 2. В зів'ялих листочках хто може вгадати красу всю зеленого гаю (І. Франко). 3. Не цвіти ж, мій цвіте новий, нерозвинений цвіте, зов'янь тихо, поки твоє серце не розбите (Т. Шевченко). 4. Коли весною зацвіте трава в палаючих серпанках, в степ на курган крутий іде старенька зморена журавка (Д. Луценко). 5. Струмує теплий дим по коліях розмитих, дощами добрими напоєних доріг (М. Рильський).

Відома істина: людина може значно довше прожити без їжі, ніж без води. Ковток прозорої джерелиці, із-цілює мандрівників, поновлює сили хліборобам у спе-котливі жнив’яні днини, дарує радість пастухам. Здавна в народі кажуть: яка криниця - такий і господар, який поріг - така й господиня. У цій приповідці, немов у дзеркалі, відбилася не лише людська працьовитість, але й охайність, адже споконвіків люди намагалися оздобити своє обійстя мистецькими витворами, надати йому вигадливих форм, прикрасити багатою фантазією. І особливо це стосується криниць - цих найевятіших місць. Як тут не згадати прекрасний народний звичай. Майже в кожному селі, на гомінких перехрестях доріг або просто в полі цебенять живі джерела і незвідь-ким їхню невгамовну течію прихо-рошено турботливими руками. Над колодязями зводили всіляких форм дашки. Вони мають і практичну доцільність -вода завжди залишається чистою.

З особливим смаком люди оздоблювали і зовнішнє цямриння. Кому доводилося бувати на Прикарпатті, той переконався в багатстві форм опорядження колодязів. Біля кожного обійстя, немов маленькі диво-му-зейчики, стоять криниці з вежами, поверх яких прикріплено флюгер або вирізьблено зображення голуба. На фронгончиках - різноманітні силуети тварин, квітів, краї оздоблено контурною різьбою або художніми розмальовками…

А яка криниця без зелені? Традиційно обіч них висаджують калину. Це дерево не тільки прикрашає місце, але й оберігає воду від спеки. З ранньої весни духмяніють тут квіти, гудуть бджоли, витьохкують солов’ї, а восени на рябчастих гілках багровіють пучки соковитих ягід. У дбайливих господарів обіч колодязя ще й клумба з квітами сусідитиме чи проляже вузький з природного каменю пїшник, стоятиме чепурненька лавка, відерце й полив’яний кухоль. Криниця у нашому місті. Це не тільки господарські зручності, але й висока естетична потреба, свідчення мистецького смаку, фантазії. Вода із семи криниць. Це не лише поетичне порівняння, художній прийом, але й глибока народна пошана до живих джереЛ

Коли на небі(обставина) зарожевіла(присудок) тоненька(означення) смужка(підмет), озеро(підмет) почало прокидатися(присудок, 2 слова), на його(означення) поверхні (обставина) з'явилися(присудок) ледь помітні(означення) відблиски(додаток) світла(додаток).

Сладне з різними зв'язками, розповідне, неокличне.

1 і 2 частина СПР(складно підрядне речення), з'єднане підрядним сполучником часу "коли".

2 і 3 частина БСР (безсполучникове складне речення)

з'єднані комою.

1 частина – двосладне, поширене, не ускладнене

2 частина – двосладне, не поширене, не ускладнене

3 частина – двосладне, поширене, не ускладнене

— підмет (питання хто?, що?)

= присудок ( питання що робить?)

додаток (питання відмінків, кого?, що?, кому?, чому?, ким?, чим? и т.д)

означення ( питання який?, яка?, яке?, чий?)

-•-•- обставина (питання як?, де?, коли?)

двосладне (коли є підмет і присудок)

односкладне ( коли є лише присудок, або лише підмет)

поширене ( коли є другорядні члени речення: додаток, означення, обставина. якщо в реченні є хоча б один із цих членів, воно поширене)

не поширене ( коли немає жодного другорядного члена речення)

ускладнене речення може бути однорідними членами речення, зворотами, вставними словами, звертаннями и т.д).

якщо нічого немає, тоді речення не ускладнене.