Пізнать себе — то справа нелегка. Пізнати мову народу — зрозуміти його душу. Не любив я ловити птахів. Настав час прощатися . Прийшов я сповідатися калині

Коли мамині руки пригортають тебе до серця, здається, що весь світ лише зернятко соняшника і ніщо тобі не загрожує, ніхто тебе не скривдить. Стає так по-особливому затишно та спокійно, що починаєш вірити, що все це назавжди лишиться з тобою.А як радіє маленька дитина у матері на руках, бо знає малеча, що в безпеці та любові, що ці ніжні та теплі руки не полишать її та ніколи не скривдять. Дитинка спокійно засинає під мамину колискову, та коли, водночас, сильні та ласкаві мамині руки міцно притискають її до грудей.Немає в світі потрібних порівнянь, щоб описати ці почуття, коли мамині руки гладять тебе по голові, і ти, змучений життям, припадаєш до її колін, мовчки вибачаєшся за те, що довго не приїздив та дозволяєш собі пустити сльозу.

Чарівний світ казки відкрила для мене моя бабуся. Коли я був маленький, бабуся часто читала і розповідала мені казки. Я захоплювався мужніми героями цих творів, незвичайними фантастичними подіями, а особливо мені подобався щасливий кінець казок. 

Я дуже люблю казку «Рукавичка». У мене є ця казка з красивими кольоровими ілюстраціями до неї. Казка мені подобається за те, що в ній іде мова про дружбу тварин. А я дуже люблю тваринок. Від казки віє теплом, доброзичливістю, хочеться і собі бути добрим, товариським, поділитися гарним настроєм, зробити гарний вчинок. Казка вчить нас любити тварин і піклуватися про них. 

Казка «Рукавичка» нагадує мені прекрасні години спілкування з бабусею в ранньому дитинстві.