Написати власне висловлювання на тему «У чому таємниця правильного спілкування з людьми?»

Відповідь:

Пояснення:

В усіх нас є таланти. Абсолютно кожний має якісь вродженні вміння. Річ у тім, що не кожний їх розвиває або хоча би знає про них. Одним із таких є вміння правильно спілкуватися. Я думаю усі ми бачили людей, які здавалося б не талановиті зовсім, але чомусь досягають того чого їм захочется. Ми не враховуємо їх ораторських здібностей, хоча це насправді найсправжнісінький талант, який даний далеко не кожному. Якщо б мені дали вибрати будь яке вміння, то я без сумніву вибрав би саме це. Ремесло спілкування замінює нам абсолютно всі вміння. Ми комунікативні істоти, тому нам так важливо, свідомо чи несвідомо, спілкуватися із ерудованою людиною. Голос може показати людину сміливою, начитаною, кумедною. І це не межа. Саме мова є нашим головним ієрархічним статусом у сучасному суспільстві. Риторика, побудова речень , тембр голосу усе це має великий вплив на співбесідника. Наскільки б красивою не була б людина, якщо вона не може скласти разом кілька слів у речення, така людина буде не приємною практично кожному. Тому важливо розвивати свій голос та вміння правильно спілкуватися. Людині,яка має такі вміння легко у житті,  бо вона може із будь ким домовитись, залагодити будь які конфлікти, словесно вирішити ситуацію. Подібним особистостям ніколи не знадобиться груба сила. На мою дусмку, маючи талант правильно спілкуватись маєш значно вищий шанс здобути життєвий успіх, ніж ті хто ним не володіє.

1а

2г

3б

4б

5а

6а

7 1г 2в3а

8 1в 2а 3б

9 -(виділеного слова не видно).

10 Образ козака на наших картинах – це велична, викристалізувана віками дума народу із своєю сутністю. (2) Народ стомився від постійних воєн, від розорень і спустошень, що обернули квітучий край у пустку. (3) Зазнавши стільки горя й лиха, він прагнув миру, вільної праці. (4) Миролюбивий характер народу й уособлюс образ козака бандуриста. (5) Але водночас українский народ завжди був готовий освятити ножі, щоб захистити могили своїх предків, свою рідну землю.(З журналу)

Тихе(означення, прикметник) блідо-блакитне (означення, прикметник) море(підмет,іменник) ,здається(вставне слово), спить(присудок, дієслово). Речення просте,ускладнене вставним словом,розповідне,неокличне

Українська мова-одна з найдавніших індоєвропейських мов.

Объяснение:

в основному тут про всі мови категорії "Індоєвропейські".

Якщо це не те що ви ( і я ) шукали, то вибачення.

ІНДОЄВРОПЕЙСЬКІ МОВИ — найпоширеніша сім’я спорідн. мов, одна з понад 20 мовних сімей світу. Належність окр. мов і мовних груп до сім’ї І. м. визначається на підставі подібності їхньої структури, досліджуваної за до порівн.-істор. методу і пояснюваної як результат їх походження від єдиної у минулому індоєвроп. прамови. За ознаками ближчої спорідненості І. м. поділяються на групи мов і окр. мови на рівні груп. Існує 7 груп живих І. м. і 3 окр. мови, до яких належать також відомі з історії близькоспоріднені з ними мертві мови, що були поперед. етапами розвитку сучас. мов або належали до відповід. груп як самост. мови.

Найб. групу живих І. м. становлять індійські мови — 96, якими розмовляє понад 770 млн. чол. До них належать мови гінді та урду (2 різновиди єдиної літ. мови в Індії і Пакистані), бенгалі, панджабі, маратхі, гуджараті, орія, ассамі, синдхі, циганська та ін., а також мертві мови — ведійська і санскрит, на яких збереглося багато писем. пам’яток. До групи іранських мов належать живі мови — перська, таджицька, дарі (фарсі-кабулі), афганська (пушту), осетинська, ягнобська, курдська, белуджська, талиська, ряд памірських мов та ін. (всього 81 млн. носіїв) і мертві мови — давньоперська, авестійська, пехлеві, мідійська, парфянська, согдійська, хорезмійська, скіфська, аланська, сакська (хотанська). На підставі ряду спільних структур, ознак іран, мови об’єднуються з інд. в індоіранські мови: є припущення щодо їхнього походження від кол. мовної єдності.

Слов’янська група мов (див. Слов’янські мови) поділяється на 3 підгрупи (понад 290 млн. носіїв): східну (українська, російська, білоруська; див. Східнослов’янські мови), західну (польська, чеська, словацька, верхньолужицька, нижньолужицька) і південну (болгарська, македонська, сербська, хорватська, словенська); до зх. підгрупи належала також полабська мова, яка зникла на поч. 18 ст.

Група балтійських мов складається з живих мов — литовської і латиської (4,3 млн. чол.) і мертвих — прусської, ятвязької, куршської та ін. З огляду на особливу структурну близькість балт. мов до слов’янських припускається існування у минулому якогось виду балто-слов’янської мовної спільності (прамови, походження від близьких індоєвроп. діалектів, тривалого контактування).

До групи германських мов (бл. 550 млн. носіїв) належать живі мови: англійська — друга (після китайської) за поширеністю у світі, німецька, нідерландська, фризька, люксембурзька, африкаанс, їдиш, шведська, датська, норвезька, ісландська, фарерська і мертві — готська, бургундська, вандальська, гепідська, герульська. Романська група мов (576 млн. чол.) представлена живими мовами — французькою, провансальською (окситанською), італійською, сардинською (сардською), іспанською, каталанською, португальською, румунською (мова румунів і молдован), аромунською, ретороманською, рядом креольських мов. Усі романські мови розвинулися на основі лат. мови, літ. форма якої відома тепер за численними писемними пам’ятками і застосовується досі як мова катол. літургії та (обмежено) як міжнар. мова науки. Лат. мова разом з мертвими мовами оскською й умбрською утворювали групу італьських мов. Кельтська група мов складається з малопоширених живих мов — ірландської, гельської (шотландської), валлійської, бретонської і мертвих — менської, корнської, кельтіберської, лепонтійської, галльської. У минулому кельт, мови були поширені на великій тер. Європи — від нинішньої Великобританії до Карпат і Балкан. У структурі кельт, мов є ряд спільних ознак з італьськими мовами, з якими їх звичайно об’єднують у більш загальну італо-кельтську групу. Грецька мова (12,2 млн. чол.) посідає серед І. м. окр. місце на рівні мовної групи. В її історії виділяються давньогрецький (давньогрецька мова) і середньогрецький (візантійський) періоди. Албанська мова (4,9 млн. чол.) генетичне пов’язана з мертвими іллірійською та мессапською мовами.

Вірменська мова (понад 6 млн. чол.) вважається наступницею кол. мови хайаса-арменів у складі держави Урарту.