Довженків світ (1) Коли думаєш про Довженка, про коріння його дивовижної творчості, щоразу чомусь уявляється така-от картина2) Ще він хлопчик, уперше їде з батьками до міста.(3) Виїхали вночі, і вже ось їм світає в дорозі; зелені луги Придесення купається в росах, швидко розвидняється, і раптом, дух захопивши хлоп’яті, постає перед ним по небосхилу чудо якесь, ранковий міраж, сяюча казка, що, однак, не розвіюється, височіє в реальності: то відкривсь на горі старовинний Чернігів, білі грона його соборів на екрані світанкового неба. (4)Можна уявити, яку емоційну бурю в душі вразливого сосницького хлопчика мала викликати ця перша зустріч з чудом мистецтва, рукотворним чудом сиводавніх зодчих, з архітектурними чернігівськими ансамблями, що виростали на узвишші, як білі співучі видива, і вранішнє небо приймало їх у свої обійми, і від погляду на них у захваті нило все трепетно зачудоване Задесення. (5) Духом звитяги, мужності, прадавньої слави овіяний край, де народився Довженко. (6)Цілком припускаємо, що предки його могли бути дружинниками князя Новгород-Сіверського, у шоломах, зі щитами… (7) Довженко в усьому поет, і це його виділяє з-поміж багатьох як митця. (8)Він поет у думанні, у барвах, у зображенні характеру людини, у погляді на природу, на комаху, на квітку… (9) Кінокласикою стали Довженкові соняшники, Довженкові яблука, що, немало вже наплодивши епігонів, самі в первозданній свіжості обійшли світ у стрічках «Земля», «Арсенал», «Звенигора»… (10)Саме високою народністю, поетичною силою, мистецькою свободою й приваблює нас Довженкова творчість, що виростала на ґрунті найгостріших соціальних конфліктів. (11)Йому випало бути свідком найкривавіших воєн, бути безпосереднім учасником найвизначніших подій своєї доби. (12)Побачене, пережите дістало в його праці рідкісно-яскраве художнє відтворення. (13)З життєвої активності, з вогню життя викрешувалась Довженкова поетика, його соковитий стиль, його палаюча образність(Олесь Гончар Завдання до тексту. Пунктуаційний аналіз тексту Поясніть пунктограми.

Кобзарство – унікальне явище не лише української, а і світової культури. Його носії – кобзарі, впродовж століть зберігали духовний генофонд народу, будили в ньому національну свідомість, передавали тисячолітню мудрість, розкривали правду життя, закликали до активності, згуртованості, боротьби зі злом. Їх просвітницька діяльність заборонялася, їх сотнями нищили, прирікали на вимирання. Разом зі знищенням кобзарів, нищився і неоціненний духовний спадок України – думи, історичні пісні, звичаї, мова, знання древності та історії. Не можливо уявити творчі здобутки Тараса Шевченка, Миколи Гоголя, Миколи Лисенка без Кобзарської тематики.

Термін «кобзарське мистецтво», який започаткував Гнат Хоткевич, сьогодні досить неоднозначно сприймається серед митців, причетних до різних спрямувань у бандурному виконанні. Тлумачення слова «кобзарське» однозначно адресовано до традиції – конструкції інструменту та прийомами гри, репертуару і т. інш. Слово «мистецтво» говорить про наповнення кобзарської традиції мистецькою естетикою, тобто, культурою гри та співу, більш мистецькими художніми формами творів (аранжування, обробки, композиції, мелодикламації, авторські епічні твори тощо). Кобзарі в своїх епічних творах оспівували героїв повстань і національно-визвольної війни, переказували під рокотання струн простим неписьменним людям драматичну історію свого народу.

Відношення до кобзарів в народі було особливим. В українському фольклорі назавжди закарбувався образ козака Мамая – умілого воїна, бандуриста, образ Мамая – це втілення непоборності українського народу. Ще один тип кобзаря – сліпий дідусь, який зберігає пам’ять багатьох поколінь і втілює в собі мудрість українського народу. Світогляд народних співців значною мірою обумовлював їх репертуар, ідейну спрямованість виконуваних ними творів, в основному це були думи, які оспівували хоробрість запорізьких козаків. Значну роль в розвитку дум, як жанру, відіграли співочі братства, які об’єднували кобзарів і лірників.

ХХ століття внесло свої корективи, і думи як жанр змінили своє значення. Вони являють і науковий інтерес, і є складовою культурою досягнення нації. Мистецтву грі на бандурі зараз приділяється більше уваги. У неї з’явились нові можливості. На цьому музичному інструменті виконуються складні твори вітчизняної і зарубіжної класики. Та не перевелись ще кобзарі, які співають старі і нові пісні. Зараз знову звучить кобза, ліра, бандура. В них мудрість і душа народу. Для нас їх зберегли кобзарі. Тому під терміном «кобзарство» розуміємо митців, які грають на кобзах, бандурах, лірах, торбанах і, як правило, співають під їх супровід. Якщо виділяємо окремо кобзарів, то вживаємо термін «традиційне кобзарство», коли ж говоримо про сучасне естрадно-концертне бандурне мистецтво, то термін – бандурництво чи сучасні бандуристи.

Я вчуся в дуже хорошому класі. Всі учні у нас дуже цікаві і різні, при цьому у нас є багато спільного. Наш клас завжди був дружним, всі хлопці з нашого класу, підтримують один одного у всьому, по можливості допомагають. На перервах ми часто обговорюємо спортивні та інші новини, ділимося цікавими відеороликами, показуємо забавні фотографії на телефонах. За вихідні зазвичай новин накопичується дуже багато і на початку тижня всі однокласники охоче діляться ними один з одним.У літні канікули ми часто збираємося з однокласниками і граємо на майданчику перед школою в різні спортивні ігри. Це і лапта, і квадрат, і футбол, і багато інших ігор. А взимку після школи ми граємо з хлопцями в сніжки, ліпимо сніговиків і снігових баб, іноді катаємося з гірки. Нам дуже пощастило з класним керівником. Наша вчителька уважна до кожного учня, якщо в учня щось не виходить, то вона завжди допомагає і підказує. Наш клас бере участь у різних заходах і нерідко влаштовує великі святкові концерти.                                                                                   Всі однокласники і однокласниці – це мої друзі. Я не можу виділити когось одного, тому що ціную кожного по-своєму. У нашому класі є свої лідери, які допомагають іншим, організовують різні заходи і свята. Мені дуже подобається наш кабінет. Він дуже затишний і світлий, завжди приємно пахне крейдою. Сподіваюся, що закінчення школи не розлучить мене з однокласниками, все-таки я думаю, що ми часто будемо зустрічатися, відвідувати вчительку і звичайно згадувати про той безтурботний час, проведений за шкільною па