Виділені означення є однорідними й між ними треба поставити КОМУ в реченніА потягнуться довгі сірі пронизані гострими морськими вітра будні(Г. ТарасюкБ Одного разу Нателлу розбудив віддалений дужий гуркіт (О. Гончар).в Тихого осіннього вечора на узліссі сіли відпочити журавлі.г Вологі березневі вітри дмухають звідти на Киів (О. Гончар). ​

Осінь — прекрасна пора. Мабуть, найкрасивіший період року. Всі дерева в парку одягнені в розкішні жовті кожушки. Земля встелена чудовим золотим килимом. Ступаєш по ньому — відчуваєш приємну м’якість під ногами. І чуєш приємний шелест яскравого листя. Так і хочеться впасти й заритися в цей дивовижний килим глибше, зануритися в море з листя з головою! Але озираєшся навколо та помічаєш інших перехожих. Розумієш, як безглуздо виглядатимеш в їхніх очах і стримуєшся…

Але іноді можна і дати волю своїм почуттям. Наприклад, якщо прогулюєшся парком з друзями. Для мене це найвеселіше проведення часу. І навіть легкий осінній дощик нездатний зіпсувати мій чудовий настрій.

Осінь у парку демонструє нам дивовижні метаморфози, що відбуваються в природі. Кожне дерево ніби палає вогнем. Різноманітність барв осені вражає. Особливо яскраво виглядає горобина. Грона її червоних ягід звисають, наче виноград. Дивовижна краса навкруги!

Поступово теплі деньки змінюються все більш прохолодними. Зникає привітне сонечко, і мій настрій погіршується. Бажання гуляти осіннім парком зникає…

Але я не дозволяю собі піддатися депресії та знаходжу розраду в теплі хатнього затишку. Порятунком стають улюблені фільми, книги, комп’ютер, рукоділля.

Объяснение:допомагаю людям :")

1) У густому-прегустому лісі, де майже ніколи не появлялися люди, жило поміж корінням дерев плем’я дерев’яних чоловічків.

2) Собака Шарко весь чорний, ноги ж унизу білі, ніби взуті у фетрові сап’янці, а над очима — сніжно-білі великі кружальця, що нагадують скельця окулярів

3) Я закінчив церковно-парафіальну школу

4) Навесні, коли з купин витикаються світло-зелені гривки молоденької осоки, сторож мисливської бази Мартин Скряга бере корзину й чимчикує до болота

5) Панував тоді в нашому славному золотоверхому Києві князь Володимир

6) Ліс був такий гарний, навіть зимою не здавався смутним, бо проміж чорноліссям було там чимало й сосон, а вони завжди веселять око тим вічнозеленим убранням!