2. Дати відповідь на питання:А) Якою частиною мови е виділене в реченні слово?Б) Яким членої речення воно виступає?B) Який ускладнюючий елемент є в цьому реченні?Г) Чому ми не виділяємо його комами?Нова хата, біла, черна, привітно виглядала з-за обгороджених лихою осінньою негодою груш.-trityof the East​

Час біжить, немов пісок крізь пальці.
Хтось скаже що воно подібне до води, але це не так.
Час - це особа на воді ... це пісок, тонкою цівкою біжить з долонь, складених ківшиком. Щось іде безповоротно, а якісь піщинки залишаються на руках. Їх прийнято називати спогадами.
Іноді в піску попадаються маленькі гладкі камінці. Іноді це бурштин, іноді - галька. Кожен такий камінчик, яким би він не був, безцінний, якщо він залишився в руках. Але це буває рідко.
Найчастіше залишаються саме піщинки. А камінці ... вони на мить застрягають, а потім прослизаються крізь невелику щілину між долонями. Більше їх не вдасться знайти. Будь це шматочок бурштину або ж звичайний камінчик.
Але, якщо вже щось окрім піску і залишається в руках, то це саме галька, а не дорогоцінний бурштин.
Ми встаємо, і гидливо обтрушувати руки від прилиплих камінчиків. Непоказних і некрасивих. Ми копаємося в білосніжному піску в пошуках того маленького шматочка бурштину. І не знаходимо.
Так само і в житті. Те ж і з людьми.
Ти потримав шматочок бурштину в руках, але він вислизнув від тебе. Ти не зміг утримати. Йому не було за що зачепитися. З тобою залишився негарний камінчик, і ти струсив його з долоні. Як сміття.
Це зламало його життя. А ти пройшов мимо, не помітивши. Пішов шукати в безкрайніх дюнах життя свій шматочок бурштину. Який вже давно належить іншому. Для них ти теж звичайний камінчик-липучка, що так охоче пристає до мокрої шкірі.
Пізніше, коли ти сам загубишся серед пісків, тобі знову зустрінеться той камінчик. Але тепер це вже не даремна галька. В чужих руках він перетворився на дорогоцінний камінь. Бажаний бурштин. Він буде дивитися на тебе і не дізнаватися. Для нього ти колись був сяючим, немов сонце, і твої очі були подібні морю, а тепер ... піщинка. Одна з мільярдів.
Що тоді тобі залишиться? Нічого. Шукати далі і намагатися не помилитися. Можливо, десь у піску є ще один шматочок бурштину!
Пісок, пісок, пісок і незліченні спогади, але більше жодного камінчика. Тільки сірий пил, сочилася крізь складені ківшиком руки, і бруд на долонях ...

Лови
 Весь період розвитку нашої рідної мови — це долання численних перешкод і
заборон. Тільки завдяки запеклій боротьбі провідних науковців,
письменників, публіцистів удалося зберегти і певною мірою поширити
українську літературну мову у різних сферах суспільного життя. Нове
покоління ставиться принципово по-іншому до мови своїх предків: усе
менше і менше можна почути висловлювання, що таврують усе українське як
прояв провінціалізму. Така переміна у свідомості молодих громадян
України відбулася під вСучасна українська літературна мова не поступається своїми
функціональними можливостями жодній із найбагатших і найрозвиненіших мов
світу. У її лексичному запасі близько чотирьох мільйонів слів. Отже,
найголовнішим завданням нашого покоління є дбайливе ставлення до рідної
мови. Ми не повинні байдуже відноситися до того, як висловлюємо свої
думки, бо маємо почуття власної гідності.