памагитиПотребує редагування речення:а)виконавши вправу, повторіть матеріалб)розподіливши завдання, ми повинні домагатися їх чіткого виконанняв)провівши глибокий аналіз, визначено стратегію розвитку інститутуг) знайшовши помилку в тесті, виправте її червоним олівцем памагити ​

-Привіт Вася! Підемо сьогодні в ліс? -Ходімо, сьогодні прекрстная осіння погода. -А давай візьмемо з сабой козуб для грибів, я думаю в лісі багато грибів птоми, що йшли дощі! -Це гарна ідея! -А ти знаєш їстівні гриби?-Так, знаю деякі: маслюки, подберезовікі.-Я теж знаю-мухомор! Він красивий, навіть шкода, що не їстівний!-І ще мені треба зібрати гербарій, адже зараз листя дерев розфарбовані в самі різні кольори і якщо ми пропустимо цей сезон, то доведеться чекати наступного року!-Ходімо!-Як здорово в осінньому лісі!

ошибок трохи в словах

У вірші П. Тичини «Одчиняйте двері...» змальована алегорична картина настання нового часу, очікуваних змін у суспільстві («нареченої»). Але нічого так просто не відбувається: старе й хиже не хоче відступати, не поступається місцем. Замість «хоралів» — «горобина ніч» і «всі шляхи в крові» з «незриданними сльозами» і «тьмами».

Вірш П. Тинини «Пам'яті тридцяти» уславлює подвиг студентів та учнів, які прийняли бій під Крутами й полягли за незалежність своєї батьківщини. Це — цвіт української нації, щирі патріоти, які ділом довели свою відданість рідному краєві: Трагедія довгий час замовчувалася, й тільки вірш поета нагадав про цей подвиг, збудив совість і свідомість українців. 
Сюжетна основа твору — проста. Поховання на Аскольдовій могилі українців-воїнів. Проте твір більше емоційний, ніж роз­повідний. Читач дізнається про те, що тридцять воїнів поховалиВ одній могилі, що вони були молоді й славні, що навкруги буяла чарівна природа… А їх немає не буде вже ніколи. Вони навіки залишили те, що найбільше любили — свою Україну.
Ліричний герой — збірний образ. це тридцять мучеників. це — український цвіт! Їхня загибель — початок кривавої дороги. Скільки ще того цвіту загине? Що було далі, ми вже знаємо. Далі був геноцид… Така перспектива думки. Від 1918 року до кінця ХХ століття.У поезії «Пам’яті тридцяти» багато символів. Сонце, вітер, Дніпро — символи життя, можливого щастя, радощів, Кривава дорога — нещасливе майбутнє. Символічний і образ Каїна. Те, що загинули дуже юні, а навкруги буяє життя, ще більше загострює усвідомлення такого тяжкого лиха, такої втрати, неприродності смерті. Разом із юнаками загинули і їхні ненароджені діти, онуки, правнуки, яким так і не судилося побачити свою Україну.Рима — проста (співзвучні окремі звуки): Їх — молодих, цвіт — світ, рука — ріка, покарай — край, святих — їх. Рима увираз­нює твір, його емоційність, посилює ритм, об’єднує рядки, надає мелодійності, оживляє вірш. Підсилює експресивність твору своє­рідність художньої форми: твір не поділений на строфи, хоч риму­вання другого й четвертого рядків дало б право на це. Крім того, така побудова твору допомагає автору досягти динаміки, цілісності поезії. Ритм вірша нагадує дихання вкрай схвильованої людини.У кількох рядках поету вдалося зобразити історичний факт, у якому відбилась епоха. Вірш «Пам’яті тридцяти» є прекрас­ним витвором мистецтва. Поезія вивищує наші душі. І в цьому її духовно-естетична цінність.