На другу осінь учитель перейшов у друге село. Одного дня, розпустивши школярів, він вернувся у свою хату, сів одпочити. Наступав холодний та сумний осінній вечір. Надворі негода, дощ, а в хаті учителя тепло й привітно. Книжки рядками стоять на поличках, на столі ясно горить лампа. Стомлений вчитель довго ходив по хаті, часами зупинявся коло вікна, прислухався, як гуде й завиває вітер, як дощ порощить по вікнах; далі сів за книжку, чита. Трохи згодом чує — щось грюкнуло у прихожій, забалакало. Одхиляє двері, аж коло порога старець сивий стоїть, руку простягає. Коло грубки хлопчик-поводир треться, теплого місця шукає, обірваний такий та труситься так. Придивляється вчитель до хлопчика. Знайоме щось: чубок кучерями, щічки кругленькі...
Поделитесь своими знаниями, ответьте на вопрос:
ДУЖЕ СКОРО ТРЕБА БУДЬ ЛАСКА , АЛЕ ПИШІТЬ ПРАВИЛЬНОНакреслити схеми речень. Відповідно до однієї з накреслених схем скласти й записати своє складне речення з різними видами зв’язку. 1. Коли б мене більше на світі було, я б десь біля сонця поставив табло, де б вічно світилася дата одна: коли закінчилась остання війна. (П.Воронько.) 2. Знав я друзів своїх, що не мали хвальби а чи зради, бо хвальба – то є тлінь, а від зради немає поради. (А.Малишко.) 3. Для кожного, хто б вільним буть хотів, ума не треба, серця й поготів, щоб пити й жерти чи убивство втнути і щоб в останню мить таки збагнути, що правду каже приказка стара, яку не раз доводилось вам чути: хто сіяв зло, не діждеться добра. (Ф.Війон.) 4. Аби посидіти хоч трохи нагорі, чимало пнеться в мери, в депутати, але ніхто не йде в каменярі: вогонь Франка у грудях треба мати! (В.Красиленко.) 5. Як хочеш політиком бути, не треба ні бачить, ні чути: за тебе хай бачить і чує, хто панує. (Р.Бернс.) 6. На світі законів немало, я нагадаю один: щоб море не висихало, потрібно багато краплин. 7. Але в штормову голину, як море бентежить гнів, потрібна зайва краплина, щоб вийшло воно з берегів. (В.Симоненко.) 8. Ми знали: півень провістить світанок і вся нечиста сила пропаде. (Н.Кир’ян.) 9. Спіткнулась студінь, й одступає морок: палає ватра, палахкоче в горах, ласкавість материнську роздає. (І.Павліха.) 10. Тяжке сирітство, як же взнати свій гений рід, свій генний код? Тож діток треба научати: якщо ми разом, ми – народ. (П.Кириченко.) 11. А вітер – чудовий маестро, тополь і берізок оркестри змахнули смичками завзято: звучи, вереснева сонато! (В.Сторожук.) 12. Дощ подався вдалеч, земля довкруж полегшено зітхнула: сипнуло сонце із-за хмар проміння – іскристо засвітилися калюжі. (М.Косякевич.)
На другу осінь учитель перейшов у друге село. Одного дня, розпустивши школярів, він вернувся у свою хату, сів одпочити. Наступав холодний та сумний осінній вечір. Надворі негода, дощ, а в хаті учителя тепло й привітно. Книжки рядками стоять на поличках, на столі ясно горить лампа. Стомлений вчитель довго ходив по хаті, часами зупинявся коло вікна, прислухався, як гуде й завиває вітер, як дощ порощить по вікнах; далі сів за книжку, чита. Трохи згодом чує — щось грюкнуло у прихожій, забалакало. Одхиляє двері, аж коло порога старець сивий стоїть, руку простягає. Коло грубки хлопчик-поводир треться, теплого місця шукає, обірваний такий та труситься так. Придивляється вчитель до хлопчика. Знайоме щось: чубок кучерями, щічки кругленькі...